Напередодні великого церковного свята Хрещення Господнього відзначається Водохресний святвечір. Святкується він 18 січня. Святвечір напередодні Богоявлення практично нічим не відрізняється від Різдвяного святвечора. У цей день селяни мили хати, підлоги натирали ялівцем, прибирали двори, чистили худобу. У кутах, над дверима і вікнами, на одвірок вугіллям або крейдою малювали хрести, щоб в оселю не проникла нечиста сила, яка активізувалася в цей час. Хрести також малювали на млинах і коморах – найнебезпечніших місцях в селі, де мешкають ворожі людині духи.
Вранці 18 січня селяни відправлялися до церкви, щоб освятити воду, яку потім несли додому. Водохресною водою вмивалися, а залишками кропили хату, льохи, господарські будівлі, підвали, худобу, птицю, вулика і т.п. Поганим знаком вважалося, якщо людина, несучи з церкви освячену водохресну воду, спіткнеться, впаде або розіллється її. Це говорило про те, що довго вона не проживе і скоро Господь забере її до себе.
У цей день не тільки свята вода вважалася чудодійною. Цілющою силою володіла звичайна річкова вода, взята опівночі. Таку воду намагалися зберігати як можна довше і потроху додавали в питво худобі і птиці, щоб до них будь-яка хвороба не приставала.
Цілющим вважався і водохресний сніг, який, за переказами, освятив Сам Господь. На Водохреща селяни збирали сніг і кидали в колодязі, щоб в них вода ніколи не пересихала, а в сім’ї впродовж року були достаток, злагоду і благополуччя. Водохресним снігом зцілювали всякі недуги: запаморочення, судоми, оніміння в ногах. Люди брали його в баню, де розтоплювали і милися ім. Водою від розтопленого на Водохреща снігу поїли поранених і тяжкохворих.
З давніх-давен Святвечір був пісним днем. 18 січня, як і напередодні Різдва Христового, нічого не можна їсти до появи на небі першої зірки. Цю трапезу називали святвечором, голодним святим вечором або голодною кутею, бо, на відміну від Різдвяного столу, частування в цей день були набагато скромніші.
Основним блюдом у Водохресний святвечір була голодна (пісна) кутя. Залежно від місцевості, до неї подавали парений ячмінь з медом, коржі на конопляній олії, тонкі прісні коржі з кашею на конопляній олії або пісні картопляні оладки з луком і конопляним насінням.
За звичаєм, в цей день селяни виганяли з села чорта, який перевтілювався гарним хлопцем, що з’явилися невідомо звідки. Цей юнак непомітно приєднувався до компанії молоді. Щоб відшукати біса, всі сільські хлопці на вулицю виходили в вивернутих навиворіт шапках і кожушках і починали кликати чорта. Вірили, що ошуканий людьми він з’явиться на вулиці святково одягнений. Тут то молодь і кидалася на нечистого.
Прогнавши чорта, дівчата і хлопці скакали через багаття, щоб очиститися від всього поганого, що відбулося з ними в минулому році. Ніч з 18 на 19 січня селяни проводили на вулиці – дивилися, чи відкриється небо. Хрещення – останній день святочних ворожінь і забав.
З цим днем пов’язані деякі прикмети та повір’я:
- Сни, побачені 18 січня, завжди віщі.
- На Водохресний святвечір не можна плакати, в іншому випадку будете постійно лити сльози.
- Сніг з ранку – до врожаю ранньої гречки, в обід – середньої, ввечері – пізньої.
- У цей день нікого не хваліть і не сваріть, не згадуйте небіжчиків, а то нових накличете.
- На Водохресний святвечір в селах зі стогів сніг збирали для вибілювання полотен.
- Якщо небо чисте – буде багато гороху, зоряне – грибів.
- У Водохресну ніч зерна в чашках виставляли на вулицю, а вранці дивилися: іній падає на ті хліба, які вродять цього літа.
- На деревах багато інею – до врожайного року.
- Якщо в цей день заметіль, то і на Масляну буде заметіль.
- Вітер з півдня – до грозового літа, повний місяць – до великого розливу.
- Снігу багато надує – влітку хліба прибуде.
- Яскраві зірки – до хорошого приплоду овець.
