Казанська ікона Божої Матері одна з найбільш шанованих в Росії. Вона з’явилася в місті Казані через 25 років після завоювання царем Іваном IV татарського ханства.
У 1552 році цар Іван Грозний приєднав до Русі Казанське ханство. 60 тисяч людей звільнили з полону. Почалося звернення язичників і мусульман в християнство. У 1579 році в Казані сталася страшна пожежа, що спустошила місто.
Дев’ятирічній дівчинці Матроні, доньці купця Онучина, в сонному баченні явилася Богоматір і звеліла дістати Її ікону, поховану ще за часів панування мусульман таємними християнами в землю на місці згорілого будинку сім’ї Онучиних. Спочатку батьки не звернули увагу на розповідь дівчинки, але явище Небесної Цариці повторилося ще три рази, причому втретє воно було грізним.
Тоді мати відвела Матрону до митрополита міста і розповіла йому про чудесне явлення. Духовенство міста в супроводі величезного натовпу народу попрямували до будинку Онучиних. В цей же день почалися розкопки, однак відшукати святий образ не виходило. Тоді копати стала сама Матрона і незабаром знайшла сяючу чудесним світлом ікону Богородиці, загорнуту в напівзотлілий одяг, але ніби щойно написану. Явлена ікона була копією Влахернського образу, написаного святим євангелістом Лукою.
На місці отримання Іван Грозний наказав побудувати храм на честь Божої Матері і заснувати Богородицький жіночий монастир, в якому першою монахинею, а після і ігуменею стала Матрона Онучина (яка прийняла ім’я Марфа).
Ікона прославилася особливою милістю Богоматері до народу Росії.
У Смутні часи (1598-1613), коли поляки зайняли Москву, грабували, вбивали людей, палили храми і глумилися над православними святинями, народ встав на захист Батьківщини. У 1612 році з Казані в ополчення надіслали список чудотворної ікони Богородиці. Три дня православне військо постилося і молилося Цариці Небесній, сподіваючись на Її милість. Після цього Кремль і Китай-місто взяли штурмом і прогнали з Москви загарбників. Князь Дмитро Пожарський після вигнання ворогів виконав дану ним обіцянку: побудував на Красній площі церкву в ім’я Казанської Божої Матері, де встановив привезену ікону.
У 1709 році, перед Полтавською битвою, всю ніч перед Казанською іконою молився Петро I. У 1812 році князь Михайло Кутузов перед від’їздом на війну з французами відвідав Казанський собор в Санкт-Петербурзі, де на колінах зі сльозами на очах просив Божу Матір врятувати Росію. Всю Вітчизняну війну він носив на грудях медальйон із зображенням Казанської Богоматері. Через півроку в грудні 1812 року відслужили подячний молебень «За порятунок Росії від навали галлів». Перед чудотворним образом Казанської Богородиці всеросійське воїнство виклало свої трофеї – імператорські жезли, ключі від міста, забрані у ворогів прапори, орли і інші знаки військової слави.
Після революції московську Казанську ікону викрали, а в церкві залишився шанований список, написаний в XVII столітті. Сьогодні цей чудотворний образ знаходиться в Соборі Богоявлення Господнього в Елохове.
Явлена ікона Казанської Богоматері в 1904 році під час пограбування Богородицького жіночого монастиря в Казані безслідно зникла. Збереглася тільки древня точна копія з прототипу.
У Росії Казанська ікона користується великим шануванням. З цією іконою благословляють молодих до вінця, її вішають у дитячих ліжечок. Їй моляться при вступі в шлюб, про зцілення від хвороб, при сліпоті і інших хворобах очей.
Святкування на честь святого образу виробляється:
- 21 липня – в пам’ять явлення ікони в Казані;
- 4 листопада – в подяку за позбавлення в 1612 році Москви і всієї Росії від нападу поляків.
