Ікона Казанської Божої Матері була чудесним чином знайдена в 1579 році в Казані. Цей святий образ пов’язаний з найбільшими історичними подіями, з іменами людей, шанованих народом. Незадовго до набуття святині Казань була взята військами Івана Грозного. У місті трапилася страшна пожежа, яка знищила практично всю православну частину міста.
Після пожежі дев’ятирічній дівчинці Матроні уві сні тричі з’являлася Богоматір, звелівши знайти на попелищі Її ікону. Коли дівчинка з матір’ю стали копати на тому місці, де раніше була піч, то на глибині близько одного метра вони виявили ікону. До місця знаходження відразу зібрався великий натовп. У числі перших очевидців цього чуда був священик Микільської церкви Гермоген, який в майбутньому став Патріархом всія Русі.
В місто пролунав святковий дзвін. З тих пір цей день став щорічно святкуватися спочатку в Казані, а потім і в інших містах. У 1579 році на місці знаходження ікони Іван Грозний звів Богородицький монастир, де зберігалася святиня.
Ікона Казанської Божої Матері незабаром стала знаменням Небесного покриву Богородиці над нашою Вітчизною, всенародною святинею. Свою допомогу вона явила в смутні часи, коли на територію Росії вторглися польські інтервенти. Москва була взята польськими військами, а Патріарх Московський і всієї Русі Гермоген заточений в темницю. В ув’язненні він молився Богоматері, просячи про допомогу, і незабаром виникла друге народне ополчення, керівниками якого стали Мінін і Пожарський. Москва була звільнена російськими військами, які увійшли на Червону площу з чудотворним списком Казанської ікони Божої Матері.
На честь Пресвятої Богородиці князь Пожарський на Червоній площі спорудив в тридцяті роки XVII століття храм Казанської ікони, де вона зберігалася майже 300 років. Поки храм варварськи не знищили в 1920-і роки.
Святий образ особливо шанувався Петром Великим. Під час Полтавської битви на полі битви стояв чудотворний список з ікони (Каплуновський). Існує переказ, що єпископ Митрофан Воронезький ще до заснування Петербургу саме Казанською іконою Богоматері благословив Петра I, сказавши йому: «Візьми цю ікону, вона допоможе тобі перемогти злого ворога. Потім цю ікону перенесеш в нову столицю. Вона стане покровом міста і всього твого народу».
У 1710 році за велінням царя список з Казанської ікони Божої Матері був перевезений з Москви в Петербург. Перший час ікона перебувала в Олександро-Невській лаврі, а при Ганні Іоаннові її перенесли в спеціальний храм, збудований на Невському проспекті. Сходження на престол Катерини II теж пов’язано з цією петербурзької святинею.
Коли в 1796 році імператором став Павло I, він вирішив побудувати більш гідний храм для Казанської ікони і оголосив конкурс проектів, в якому переміг А.Н. Вороніхін. Архітектор спроектував храм за зразком собору Святого Петра в Римі. На його будівництво пішло 10 років. Завершено воно було вже за Олександра I.
Перед чудотворною іконою в Казанському соборі 1812 році за порятунок Росії молився М.І. Кутузов і тут ж 25 грудня 1812 року відслужили перший подячний молебень за позбавлення російських земель від нашестя Наполеона.
Під час блокади Ленінграда жителі обложеного міста вірили, що ворог не проникне в місто, поки на нього поширюється заступництво Богородиці. Казанську ікону носили навколо блокадного Ленінграда. Знаменита Сталінградська битва почалася з молебню перед цією святинею.
Традиції свята Казанської ікони Божої Матері (21 липня)
У році два свята, присвячених Казанської іконі Божої Матері:
- 21 липня – день набуття;
- 4 листопада – на честь позбавлення Москви.
У народному календарі ці дати отримали назви Казанська Літня і Казанська Зимова. Літня Казанська в багатьох російських губерніях шанувалася значним святом. Найбільш широко і урочисто його відзначали в тих місцях, де Казанська була престольним святом. Сюди приїжджали гості, а молодь влаштовувала гуляння. Святкування могло тривати кілька днів.
У цей день намагалися не працювати. Про покарання за неповагу до свята свідчить така розповідь. У селі Нікольському (Московська область) німець-керуючий (по спогаду селян, один з найлютіших) змусив людей косити на Казанську. Селяни почали йому говорити про те, що сьогодні велике свято, Казанська, працювати не можна. На що він їм відповів: «Яке свято! Свято – в Казані». Днем вибухнула страшна гроза і вдарила в княжі обори, через що загинуло дуже багато худоби. «Ну, ‒ помітили селяни, ‒ ось тобі і свято в Казані!». З того часу на Казанську тут не працювали. Жінки в цей день не прали, тому що боялися, що їх Водяний забере.
У цей період настає найгарячіша пора. Починали готуватися до збирання хліба. День вважався відкриттям жнив.
На Казанську – початок збирання жита.
Зерно в колосі – поспішай жати смугу.
На гостру косу – багато сінокосу.
Існувало повір’я, що 21 липня на полях з’являється загадкова камаха (червець – червона фарба природного походження). На вітрі вона згортається в клубок і підкочується під ноги людині. Того, кому під ноги підкотилася камах, можна назвати справжнім щасливцем. Адже протягом року йому буде в усьому щастити.
Селяни в цей день знімали вишні, з яких варили на зиму смачні компоти і варення. Помічали, що на Казанську зазвичай встигає чорниця, яку вважали не просто ласощами, але і вживали в якості ефективного лікарського засобу.
Прикмети на Казанську (21 липня)
- Прийшла Казанська – пішли грузді-чорнухи.
- Стиглі стручки акації вказують на те, що дозріле житнє поле.
- Якщо чорниця достигла, то встигло і жито.
- По погоді дня судили про те, яка погода буде 2 серпня (Ільїн день).
- Якщо в цей день молодий місяць, то судили про погоду на серпень. Яка погода з ранку і до обіду – такою буде перша половина місяця, після обіду – друга.
- Дощ без вітру – до затяжної негоди.
- Бджоли зліше стали – до посухи.
Казанської іконі Божої Матері моляться при втраті зору, в важких життєвих обставинах. Святим образом благословляють молодих на шлюб. Ікону бережуть як найбільшу святиню.
