Останнім часом весь світ живе в напрузі – криза не дає спокою не тільки бізнесменам і промисловцям, але і звичайним людям. Єдине місце, якого не торкнулася світова криза, – це Свята гора Афон, котра знаходиться під заступництвом Цариці Небесної. У X столітті тут жив великий подвижник – старець Афанасій. Строгість і висота його подвигів була широко відома, тому в лавру, засновану їм на Священної горі, приходило багато ченців, бажаючих служити на славу Господа.
Кожного, хто прийшов до нього, старець привітно зустрічав. Монастирський послух він ніс нарівні з усіма. Але Господь приготував своїм вірним служителям важке випробування. На Афоні почався голод, бо один з років видався неврожайним. Особливо сильно він відчувався в новоствореній лаврі. І, хоча ченці були загартовані строгістю життя в обителі, не всі змогли перенести тяготи, піддалися спокусі і стали розходитися один за одним. Настав день, коли в обителі залишився тільки її засновник – старець Афанасій. Велика була його скорбота, і найдовше він терпів тяготи, але в один з днів все ж вирішив покинути лавру. З сумом у серці він крокував з посохом в руках по дорозі, що веде в місто Карей – столицю святої гори Афон. Через дві години він відчув втому і вирішив присісти на камінь, що лежить біля дороги, щоб перепочити. І раптом перед ним виникло дивне бачення – назустріч йому йшла Жінка, загорнувшись в легке блакитне покривало. Ігумен не повірив своїм очам – звідки на Святій горі могла з’явитися жінка – адже всі знають, що перебувати тут можуть тільки чоловіки.
Жінка підійшла до старця і запитала куди він прямує. На що вражений чоловік відповів:
– Хто ти і як зайшла сюди? Навіщо тобі знати, куди я йду? Адже ти бачиш, що я сйдешні чернець.
– Якщо ти чернець, то і відповідати повинен не так, як звичайні люди, і бути довірливим, скромним і простодушним, – відповіла йому Незнайомка. – Я знаю твоє горе і хочу допомогти тобі, але спочатку хочу знати, куди ти прямуєш.
І святий старець розповів Жінці про своє горе, на що вона відповіла:
– І тільки це тебе турбує? Ти, чернець, заради шматка хліба готовий кинути святу обитель, яка повинна прославитися? Хіба цей вчинок гідний твоєї віри і твого чернецтва? Повернися, і я допоможу тобі – ти все отримаєш в надлишку. Тільки більше не покидай лаври, бо їй уготована доля стати першою на Афоні.
Здивуванню старця не було меж, і він знову запитав у Жінки, хто Вона така, на що отримав відповідь:
– Я Та, імені Якої ти присвятив свою обитель. Я Матір Господа Твого.
Святий Афанасій знову засумніватися в словах Незнайомки і запитав:
– Як зможеш ти довести Свою правоту?
Тоді Жінка вказала старцю камінь, на який він хотів присісти.
– Вдар по ньому своїм посохом, і ти дізнаєшся, Хто зараз з тобою говорить. І знай, що відтепер Я назавжди залишуся «Економіссой» (Домобудівницею) твоєї обителі.
Як тільки посох торкнувся каменю, той з шумом разверзся і з нього забив потік води, що вирушивши по схилу гори прямо в море.
Святий Афанасій в благоговінні обернувся, бажаючи з молитвою припасти до ніг Божої Матері, але дивовижне видіння зникло. Старець поспішив повернутися в свою обитель, де з подивом виявив, що комори повні різних припасів. Дізнавшись про диво, ченці поспішили повернутися в покинуту лавру, і незабаром покинута обитель знову ожила.
За життя святого Афанасія було явлено ще одне чудо, яке підтверджує заступництво Богородиці його лаври.
Одного разу ченцю Матвію, який був одним з найбільш благочестивих насельників обителі, під час ранкової служби з’явився чудовий образ Цариці Небесної. Побачив чернець, як по храму йшла Божа Матір в супроводі двох ангелів. Вона підходила до кожного з тих, хто молиться і обдаровувала присутніх монетами. Монети різнилися по достоїнству – в залежності від того, з якою старанністю молився чоловік. Кілька монет дісталося і Матвію.
З волі Матері Божої у своїй обителі святий Афанасій встановив порядок, який виконується і сьогодні – в лаврі немає економа, а на посаду помічника Економісси (підеконома) призначається один з ченців.
Образ Божої Матері «Економісса» або «Домобудівниця» був створений на згадку про чудовий порятунок лаври від загибелі незабаром після появи Богородиці старцю Афанасію. Іконописець зобразив Богоматір, яка сидить на престолі і тримає на руці Богонемовля. Зліва від престолу знаходиться старець Афанасій. На його долонях зображена лавра – символ турботи і заступництва Богородиці про обитель. Праворуч від Пречистої Діви – преподобний Михайло Синадський.
На тому місці біля дороги до столиці Афона, де відбулося чудове явище Божої Матері, до сих пір б’є чудове джерело. Через деякий час там побудували храм в ім’я Живоносного Джерела. Головна святиня цієї невеликої церкви – ікона, на якій зображена зустріч ігумена Афанасія з Царицею Небесною. Перед святим образом цілодобово жевріє вогник лампади.
З трепетним шануванням до ікони Божої Матері «Економісса» ставилася найбагатша людина XX століття – Аристотель Онассіс. Неодноразово на Святій горі бував і принц Чарльз, англіканець за віросповіданням.
Батько Маріус, Афонський чернець, розповідає про різноманітні чудеса, які сталися за молитвою у святого образу. Богородиця милостиво приймає благання про допомогу і каяття в гріхах як простих людей, так і великих бізнесменів. З молитвами до ікони звертаються і представники інших конфесій, і теж отримують допомогу. Пресвята Діва однаково обдаровує всіх, хто звертається до Неї за допомогою – тому що крах великого підприємства стане горем не тільки для його власника, а й для тих людей, які працюють на ньому, а також для їх сімей.
Ікона «Економісса»: у чому допомагає?
У нелегкі дні економічної кризи цей чудовий образ особливо важливий. Пам’ять йому Церква святкує 18 липня, в той же день, що і преподобному Афанасію Афонському. Перед ним моляться про позбавлення від голоду і безгрошів’я. Існує чимало розповідей про чудесну допомогу цієї ікони.
На початку XIX століття кілька віруючих селян з села Горелово Смоленської губернії вирушили в паломництво на Святу гору Афон, де відвідали безліч монастирів і вклонилися багатьом святиням. Одного разу вночі старшому з паломників приснився страшний сон – в їх рідному селі сталася пожежа, всі поля згоріли, худоба загинула, а жителі залишилися без хліба насущного. В очікуванні голодної смерті люди плачуть і стогнуть, і раптом над ними разверзлися небеса і виникла Пресвята Богородиця, яка стоїть на хмарі і оточена сяйвом. Свої руки Вона простягла над охопленим вогнищем селом і почався дощ, а коли він завершився, зійшли трави і хліба, а на землю спустилися ангели і пригостили людей ароматними плодами.
Сон був настільки ясний і реалістичний, що паломник зрозумів, що це бачення послано від Бога. Розбудив він своїх супутників і розповів їм про страшну біду, яка спіткала їх рідне село. Селяни пішли за порадою до настоятеля монастиря, в якому ночували. Вислухавши їх, він порадив звернутися до ікони Божої Матері «Домобудівниця», яка здавна зберігалася в їх обителі і прославилася допомогою тим, хто опинився в подібній біді.
Паломники три дні молилися перед іконою і просили захистити їх рідний край від мору і голоду. На третій день в храм влетіла біла голубка і упустили до їх ніг своє пір’ячко, тоді вони зрозуміли, що молитви почуті, і їм пора повертатися додому.
Коли ж вони дісталися до рідного села, то жителі їм розповіли, що в їх відсутність трапилася страшна посуха. На сонці згоріли всі трави і хліба, весь урожай загинув і почався мор худоби. Селяни вже не сподівалися на порятунок, але раптом сталося диво – з небес хлинув дощ, і лив він не перестаючи три дні. Коли ж він закінчився, знову заколосилися поля, піднялися трави і все кругом зацвіло. Тоді паломники зрозуміли, що сама Богородиця навчила їх, як від рідного краю відвести біду. Спільними силами в селі збудували храм, який освятили в ім’я Божої Матері.
