Ця чудотворна ікона Божої Матері з’явилася в XVI столітті в Соловецькому монастирі. Жив там в ті роки святитель Філіп Московський (в миру Феодор Количев). До 30 років він був боярином і проживав у Москві, а потім несподівано покинув державну службу і пішов у Соловецьку обитель. Він приховав своє справжнє ім’я і нарівні з усією братією благоговійно ніс послух.
Старанність нового послушника незабаром зазначив ігумен і вирішив, що чоловік гідний прийняти постриг, дав йому нове ім’я Філіп і призначив працювати в пекарні. Щодня в обителі випікалася велика кількість хліба і просфор. Для знатної людини робота ця була важка, але Філіп молився і терпляче переносив всі тяготи, ніколи не скаржуся на втому. З особливим трепетом він молився Богородиці, і одного разу Вона явила йому Свою прихильність – у 1540 році послала йому Свій чудотворний образ.
Не бажаючи розлучатися з чудовою іконою, Філіп поставив її в пекарні поруч з піччю. Всі свіжоспечені просфори і хліба послушник з молитвою ставив перед святим ликом, просячи Богоматір благословити їх. І той, хто приходив забрати священний хліб, отримував його як би з рук Самої Богородиці. Дуже скоро в обителі почали називати ікону «Хлібною» або «Запічною».
Згодом з послушника Філіп перетворився в ченця, а потім і в ігумена обителі. Протягом 18 років він був настоятелем Соловецького монастиря, поки Іоанн Грозний не закликав його на Всеросійську митрополію. Митрополиту була уготована мученицька смерть, але прийняв він її з молитвою і вірою.
Після смерті Філіпа Московського в 1569 році ікона «Хлібна» стала однією з головних святинь Соловецької обителі, прославившись на всю Росію. Чудотворний образ помістили в Спасо-Преображенському соборі, де він і перебував до закриття обителі.
Оригінал ікони був безповоротно втрачений, але протягом століть з нього зробили кілька списків. Один з них з кінця XIX століття перебував в Леушинської обителі. Приніс ікону з Соловків благочестивий паломник. Насельниці монастиря чудотворний образ помістили в пекарні. Приходячи в пекарню, черниці, поклавши три земні поклони і помолившись, забирали хліб, благословенний Самою Богородицею. Навіть у найважчі часи і голодні роки вони не залишалися без хліба насущного, тому що Божа Матір дбали про потреби обителі. Саме в Леушинському монастирі поклали початок унікальному чину Невсипущий акафіст.
З волі настоятельки обителі для чудесного образу спорудили окрему каплицю, яку освятив сам Іоанн Кронштадтський в 1906 році. Цілодобово, не перериваючись ні на хвилину, в каплиці йшло прославляння Богоматері – по черзі всі послушниці монастиря читали Акафісти і Канони Божої Матері. Такого звичая не було ні в одній православній обителі ні на Русі, ні на Афоні.
Чудове набуття «Хлібної» ікони Божої Матері
Під час правління радянської влади при будівництві Рибінського водосховища обитель була затоплена, і чудова ікона довгі роки вважалася втраченою. Але Пресвята Богородиця не залишила православний народ без свого заступництва. Образ Її «Хлібний» дивним чином з’явився в середині XX століття. Сталося це в Ленінграді в сувору зиму 1941 року – в страшні дні блокади. Тоді тисячі людей голодували у промерзлому місті. Мати двох дітей, Наталія Василівна Федорова, була доведена до відчаю, тому що їй не було чим годувати свою сім’ю. Вона відправилася в місто, щоб попросити хоч якоїсь допомоги для своїх маленьких дочки і сина. На Малій Морській вулиці вона потрапила під артобстріл. Матрос, пробігаючий повз, штовхнув Наталію Василівну, і вона впала на землю. Піднімаючись, вона раптом побачила три святих ікони: Іоанна Богослова, святителя Миколая та Божої Матері. На образі Пресвятої Богородиці нещасна жінка побачила напис «Хлібна», і в її серці з’явилася надія на порятунок.
За порадою благочестивої бабусі Наталя Василівна віднесла ікони додому, і вже на наступний день трапилося диво – незнайомий чоловік у військовій формі віддав їй мішок вівса. Цим вівсом вона і вигодувала своїх дітей в ті страшні часи. Через тиждень після набуття ікон по Дорозі життя почали поставку продуктів до обложеного міста.
Наталія Василівна з благоговінням всі три знайдені ікони зберігала у себе вдома. Щодня вона підносила перед ними молитовні прохання про допомогу, і заступництво Богородиці і святих угодників Божих допомогло пережити сім’ї блокаду. Врятувалися і всі ті люди, які приходили до них в будинок і молилися перед святими іконами.
До наших днів святий список з ікони зберігався в будинку дочки Наталії Василівни – Ніни Михайлівни Федорової. Всі ці роки послушниці Леушинської обителі не втрачали надії знову знайти чудотворну ікону. На початку двохтисячних вони відновили читання Невсипущого акафіста. Незабаром їх молитви були почуті і Богоматір чудесним чином вказала на будинок, в якому зберігався список «Хлібної» ікони.
Власниця рятівної ікони на три дні віддала її в храм Леушинського монастиря, де протягом цього часу без перерви читали акафіст та освячували хліба. У вересні 2008 року Ніна Михайлівна причастилася перед смертю і передала чудотворну ікону протоієрею Валерію Швецову, настоятелю храму, побудованого на честь ікони Божої Матері «Стягнення загиблих». Парафіяни та духовенство храму розповіли про те, що ікона, потрапивши в храм на самому початку кризи, незабаром почала оновлюватися.
Новий список чудотворної ікони зробили вже в наші дні і помістили в Успенському соборі Санкт-Петербурга, побудованому в пам’ять жертвам блокади. Праворуч і ліворуч від фігури Богородиці на цій іконі зображені святитель Миколай Чудотворець і апостол Іоанн Богослов – в пам’ять про святі образи Божих угодників, чудесним чином знайдені Наталією Василівною взимку 1941 року.
«Хлібна» ікона Божої Матері: про що моляться і в чому допомагає?
У дні кризи до списків «Хлібної» ікони потягнулися вервечки прихожан. Вони молилися Богоматері і просили Її допомогти пережити важкі часи, вгамувати тривогу, впоратися з матеріальним труднощами, знайти або зберегти роботу, отримати віру в майбутнє.
Сьогодні кожному, хто підходить до «Хлібної» ікони в храмі «Стягнення загиблих», батюшка дає шматочок освяченого хліба. Більшість людей його відносять додому і зберігають, як святиню – тому що здавна на Русі хліб вважався символом благополуччя і достатку, а якщо він ще й освячений в ім’я Божої Матері, то несе на собі Її благодать і благословення. Такий хліб обов’язково принесе людині не тільки матеріальне, а й духовне благополуччя.
Ця чудова ікона виявляє нам Христа, як хліб життя. Людина, зустрівшись з ним втамовує свій головний голод – духовний.
За молитвами біля чудотворної ікони Божої Матері «Хлібна» багатьом людям була надана чудова допомога. Якщо людина щиро вірить і не забуває вранці і ввечері з молитвами звертатися до ікони, то Пречиста обов’язково почує її прохання і допоможе. Не забувайте, що Господь ніколи не посилає нам випробування понад те, що ми можемо винести. І завжди в будь-який нужді надає нам допомогу.
Дата святкування «Хлібної» ікони Божої Матері – 21 вересня.
