Іверська ікона Божої Матері – одна з найвідоміших і шанованих на горі Афон. Перші згадки про неї датуються IX століттям. Але православні люди вірять, що лик був написаний євангелістом Лукою і писався з самої Богоматері.
Значення ікони Іверської Божої Матері
Історія святого образу дивна з самого початку його створення. Ще за земного життя Пресвята Діва благословила апостола Луку написати Її зображення. Коли ж євангеліст надав написану ним ікону, Богородице сказала, що відтепер сила Господа і Благодать будуть з цим образом.
Через 800 років заповітна ікона виявилася в однієї благочестивої вдови, яка жила недалеко від міста Нікеї (Мала Азія). Жінка дбайливо зберігала святиню, адже в ті часи (IX століття) Візантією правив імператор Феофіл, який був жорстоким іконоборцем. За його наказом Божественні лики ретельно розшукували, їх вилучали з церков, відбирали у місцевих жителів, обшукуючи їх будинки. Віруючі люди були свідками страшного видовища – в багаттях палали ікони.
У будинок до благочестивої вдови, у якій зберігалася згадувана ікона, в один із днів теж з’явилися воїни, послані імператором винищувати святі ікони. Один з них мечем ударив в щоку Богородиці, зображеної на іконі. І тут сталося диво – з рани потекла кров. Воїн злякався від побаченого, з каяттям упав на коліна перед святим образом, залишив єресь, а пізніше прийняв чернецтво.
Жінка ж вирішила приховати святий лик, щоб врятувати його від наруги. Вона всю ніч молилася про його порятунок і отримала знак згори – Всевишній велів опустити ікону в Середземне море. На наступний день вдова так і зробила, і святий образ у вертикальному положенні поплив по хвилях, а в небо від нього йшов яскравий стовп світла.
Через деякий час син благочестивої вдови пішов на гору Афон для здійснення чернечих подвигів. Він розповів афонським ченцям про ікону Богородиці, яку його мати пустила в воду. Цей переказ зберігся між старцями і передавався з покоління в покоління.
Через два століття монахи Іверського монастиря на Афоні побачили в морі ікону «в стовпі огню». Старцю Гавриїлу, який жив в цей час в Іверському монастирі, уві сні явилася Богоматір і звеліла повідомити настоятелям та братії монастиря, що Вона бажає дати їм на допомогу і заступництво Свою ікону, звелівши старцю без страху підійти до ікони по воді. Ченці довго намагалися дістати з моря святий образ, але нікому це не вдавалося. Смог це зробити тільки преподобний Гавриїл, який з вірою пройшов прямо по воді, дістав ікону і виніс її на берег.
Святий образ ченці внесли в обитель і поставили у вівтар. На наступний день на місці ікони не виявилося. Після тривалих пошуків її знайшли на стіні над монастирською брамою і перенесли на колишнє місце. Але на наступний ранок ікона знову опинилася над брамою. Це повторювалося кілька разів, після чого над брамою обителі побудували храм, в якому свята ікона знаходиться і сьогодні. На ім’я обителі ікону називають Іверської, а за місцем її перебування над брамою – Вратарницею, або Привратницею.
26 жовтня – Іверська ікона Божої Матері
26 жовтня святкується перенесення в Москву у 1648 році Іверської ікони Божої Матері, яка належить до іконописного типу Одигітрія і шанується як чудотворна. Оригінал знаходиться в Іверському монастирі на святій горі Афон (Греція). На Святому образі зображена Діва Марія з Немовлям в руках.
Іверську ікону вважають покровителькою Москви. Вона багато століть зустрічає людей, які приїжджають в столицю Росії. Ікона є списком з древнього образу, що зберігається в грецькому чоловічому Іверському монастирі.
Через вісім століть після набуття ікони архімандрит Іверського монастиря Пахомій відправився в Москву збирати приношення на користь обителей Святої Гори Афон. Повернувшись назад, він велів зібрати всю свою братію. Всю ніч ченці разом творили великий молебний спів, святили зі святими мощами воду і нею обливали нову дошку з кипариса. Зібравши знову воду в чашу, служили Божественну Літургію. Потім цю воду віддали кращому іконописцю. Він, витримуючи строгий пост, змішав цю святу воду з фарбами і почав писати ікону. На допомогу йому ченці два рази в тиждень здійснювали всеношні і Літургії. Так і з’явилася нова Іверська ікона, яка нічим не відрізняється від оригіналу.
Перенесення списку ікони в Москву відбулося у 1648 році. Святий образ урочисто зустрічали цар Олексій Михайлович з усім сімейством, Патріарх Йосип, духовенство, бояри і народ. Потім ікону в свої палати взяла Марія Іллівна, а після її смерті ікона перейшла до її дочки Софії Олексіївні, яка прийняла чернецтво в Смоленськом Новодівочому монастирі, де Божественний лик перебуває й донині.
На згадку урочистій зустрічі і перенесенню ікони в Москві у Воскресенських воріт була побудована каплиця, для якої був написаний ще один список, названий Московським. Незабаром від цього списку почали відбуватися чудеса, а в каплиці завели рукописну книгу для їх запису.
Жителі Москви, а також віруючі, які приїжджають в столицю, сильно шанували святу ікону. З раннього ранку і до вечора каплиця була переповнена відвідувачами. Крім загальних молебнів, практично безперервно служили замовні молебні. В той час в Москві навряд чи можна було зустріти людину, яка протягом життя хоча б раз не зверталася б з молитвою до цієї ікони і не знаходила би в молитовному зверненні розради і надії.
У липні 1929 року каплицю спочатку закрили, а потім зруйнували. У листопаді 1994 року Патріарх Московський і всієї Русі Олексій II освятив закладний камінь відновлюваної каплиці. Через два роки роботи по відновленню каплиці були завершені і в Москву з Іверської обителі на Афоні привезли написану спеціально для цього випадку Іверську ікону Божої Матері. Так свята ікона повернулася на головні ворота міста, яким опікується Богородиця.
Для Москви з чудотворної ікони Богоматері зробили три списки:
- У 1615 року патріарх Никон замовив список для Валдайського Іверського чоловічого монастиря.
- Список 1648 року помістили в Новодівочому монастирі.
- Третій список привезли у 1669 році для Нікольського грецького монастиря. Його і помістили в дерев’яну каплицю у воріт при вході на червону площу. Створена капличка в 1666 році.
З XVII століття Іверська ікона в каплиці біля Воскресенських воріт була і залишається найбільш шанованою столичною святинею. У Москві на Великій Ординці є і парафіяльна церква Іверської Божої Матері, яка була побудована ще до Романових. Спочатку церква була освячена на честь Георгія Побідоносця, а пізніше з’явився приділ Іверської ікони.
Святкування Іверської ікони Божої Матері відбувається:
- 25 лютого – перенесення у 1656 році списку ікони в монастир на Валдаї;
- у вівторок Світлої Седмиці – набуття оригіналу ікони в морі біля гори Афон;
- 6 травня – друге знайдення Московського образу в 2012 році (зараз список знаходиться в Новодівичому монастирі);
- 26 жовтня – зустріч і перенесення списку ікони у 1648 році в Москву.
Іверська ікона: в чому допомагає?
Оригінал ікони знаходиться в Іверському монастирі. Після його чудесного набуття з моря, він ніколи не покидав Священну Гору. Ікона на протязі багатьох століть допомагає людям, попереджаючи про випробування і зміни. За запевненням ченців, лампадка, розташована перед образом, іноді сама по собі починає розгойдуватися. Це відбувалося перед нападом турків на Кіпр, вторгненням в Ірак, землетрусом у Вірменії, а перед настанням Першої Світової війни обличчя Богонемовля на іконі змінило риси – замість умиротвореного і лагідного лику проступив грізний.
За молитвами до Богородиці перед Іверським образом відбулося багато чудес. Зцілювалися сліпі, кульгаві і важкохворі. Ця ікона вважається однією з найсильніших. Перед нею зазвичай просять про позбавлення від гріхів, до яких людина постійно повертається. До них відносяться пияцтво, наркоманія, ігроманія і інші пороки, а також зрада законній дружині або чоловіку. У ікони часто просять матері за своїх дітей, які страждають різними формами асоціальної поведінки, агресією, алкогольною чи наркотичною залежністю.
Ще перед святим образом моляться про втіху в бідах, позбавлення від всяких напастей, зцілення від душевних і фізичних недуг, про захист від пожеж і про допомогу хліборобам.
Молитися біля ікони можна в церкві або вдома. Важливо зосередиться і вірити в чудодійну силу ікони.
