Православна Церква в першу неділю після Святої Трійці святкує день (тиждень) Всіх святих. Перші згадки про це свято відносяться до кінця IV – початку V століття. Про це свято говорив Іоанн Златоуст в проповіді «Похвала всім святим, в усьому світі постраждалим». Святитель прославляв «ополчення і воїнство мучеників» і згадував про особливий день їх шанування – через тиждень після Трійці. Говорив про це свято і преподобний Єфрем Сирин.
Не випадково всі святі згадуються через тиждень після П’ятидесятниці: на Трійцю була створена Церква. Цей день вважається днем її народження, коли в землю був посаджений паросток. Сьогодні ми бачимо, як яскраво розцвіла посаджена квітка!
В день Всіх святих згадуються всі сповідники і святі мученики, пророки і преподобні, святителі і юродиві. З’єднання цього свята з першою неділею після П’ятидесятниці вказує на те, що святість – це плід Святого Духа. Святими стають досягаючи благодаті Духа Святого. У святих шанується не їх безгрішність, адже безгрішний тільки Бог, не дива, які вони чинили, не їхні подвиги і передбачення, а благодать Божа, яка засяяла в них.
Як писав апостол Павло, одним Святий Дух дає знання, іншим – віру, третім – мудрість, четвертим – дари зцілення, п’ятим – пророцтво, шостим – розпізнавання духів, а кому-то можливість тлумачити різні мови. Згідно зі словами апостола, Церква шанує самих різних людей, які отримали через своє життя або через свою смерть безцінний дар Святого Духа. Потрібно розуміти і те, що ніхто зі святих не ставав таким в одну мить, ніхто не знайшов Божої благодаті раптово і без сильного бажання бути з Богом.
Апостол Павло нарікає святими всіх віруючих християн. Адже людина створена за образом і подобою Божою і сенс життя християнина полягає в тому, щоб від закладеного в кожному з нас образу перейти до подоби Божої, стати досконалими, як досконалий наш Небесний Отець.
За вченням Церкви, до святості покликаний кожен. Історія знає чимало прикладів, коли святими ставали люди, на перший погляд абсолютно втрачені для суспільства.
Невідомо скільки всього в християнстві святих. Описи і житія святих не вмістяться в самі товсті томи Четья-Мінея, а про подвиг багатьох з них ніколи не буде відомо. Ми знаємо про мучеників перших століть християнської Церкви, жорстоко закатованих противниками християнства, а ось імена ченців і подвижників, які жили в усамітнені від людей і гаряче молилися за мир, залишаться прихованими для нас, але ж їх не злічити, як і імен віруючих, розстріляних в таборах в роки безбожництва.
Прославлення святого Бога не визначає церковна канонізація: для долі людини не має значення, прославлений він Церквою, адже це тільки визнання факту, всенародне шанування і офіційне благословення.
Основними умовами для канонізації є:
- праведне життя;
- бездоганне Православ’я;
- чудотворення, що здійснюються по молитві святого;
- народне шанування.
Для канонізації святого важливо і те, що з дня смерті має пройти певний час. В іншому випадку є великий ризик піддатися миттєвої слабкості і побачити святість там, де її немає…
Найчастіше канонізація святого відбувається не раніше, ніж через 50 років після його смерті, а може відбуватися і набагато пізніше. Так, наприклад, благовірні князі Дмитро Донський і Андрій Боголюбський були прославлені через багато століть після смерті.
Тиждень Всіх святих завершує коло перехідних свят. На наступний день після свята, в понеділок, розпочинається Петрів піст або пост святих Апостолів, який триває до дня пам’яті апостолів Петра і Павла.
Наступної неділі після Дня всіх святих – Тиждень другий після П’ятидесятниці – Російська православна церква святкує Собор Радонежських святих. У цей день вшановують пам’ять Всіх святих землі російської. Це свято завершує безперервну низку пам’ятей, пов’язаних з рухомим колом річного богослужіння, центральне місце якого займає Великдень.
