19 серпня Православна церква святкує Преображення Господнє. Свято присвячене чудесної події, описаної в Євангеліях, що відбулася на горі Фавор, де сталося явища Божественної слави і величі Ісуса Христа над трьома найближчими учнями.
Преображення Господнє: історія свята
Хоча учні Спасителя всім серцем вірили Йому, але вони не розуміли як Він, Син Божий, може постраждати і загинути. Їм здавалося, що це неможливо, і від роздумів про майбутні страждання Месії вони приходили в сум’яття. Щоб зміцнити їх у цій думці, Господь вирішив показати їм свою Божественну славу. Для цього Він в супроводі трьох найближчих учнів – Якова, Іоанна і Петра – зійшов на високу Галілейську гору Фавор.
На горі Христос молився Богу Отцю, і відкрилася слава Його Божества: обличчя Спасителя засяяло як сонце, а одяг став білим як сніг. На горі з’явилися свідки Преображення Господнього з Іншого Світу – пророки Ілля та Мойсей, колись удостоєні бачити Божественну славу Господа – один на Хориві, інший на Синаї. Пророки розмовляли з Сином Божим про Його кінець, тобто про смерть Боголюдини на хресті.
Наміри Господа показати учням Свою Божественну славу повністю виправдалися. Вона настільки захопила апостолів, що вони бажали завжди спостерігати її, перебуваючи на горі. Незабаром вони почули голос з неба: «Це Син Мій Улюблений, Того послухайте!». Під час гласу перелякані учні не могли дивитися на сяйво обличчя Ісуса і впали на землю. Він підійшов до них, доторкнувся і сказав: «Встаньте і не бійтеся». Піднявши свої очі, апостоли не побачили нікого, крім Господа.
Що означає свято Преображення Господнє?
Святкуванням Преображення Господнього Православна церква урочисто прославляє і сповідує з’єднання людського і Божественного в особі Ісуса Христа і Його д обровільні страждання заради спасіння всього людства.
Святий Єфрем Сирин в своїй бесіді в день святкування Преображення повідомив про те, що Ісус привів апостолів на гору Фавор для того, щоб показати їм, хто Він і чий Син, щоб явити їм Свою Божественну славу і довести, що саме Він є рятівником Ізраїлю, обіцяним пророками.
Сповіщаючи і сповідуючи Божество Христа, свято Преображення доводить, що Його страждання і смерть були добровільними і рятівними. Господь Своїм Преображенням охороняв учнів від зневіри і зводив до вищої надії серед лих, які чекають їх в майбутньому.
Святкуванням Преображення Господа во славу небесну, призначену кожному з нас, Церква морально втішає нас під час подорожі земної, часом наповненої скорботою і нестатками, вказуючи, що за короткочасними печалями засяє небесна слава вічного блаженства.
Християн це свято напоумлює, що для благодатного перетворення з темряви гріха до світла чесноти і істини, які відкривають перед людьми двері Раю, необхідні молитва і неупередженість до принад світу, тому що Господь для Свого перетворення не без причини піднявся на висоту, щоб віддалитися від мирського життя . Піднісши Своє тіло на гору, він молитовно вознісся на Небо і перетворився на славу.
Преображення Господнє: традиції і звичаї
У народному календарі це свято відоме як Другий або Яблучний Спас. До цього часу встигають багато садових плоди і городні овочі, добігає кінця прибирання хлібних рослин, проводиться підрізування стільників.
Наші предки звикли будь-яку справу починати і закінчувати благословенням Божим, тому на свято Преображення Господнього вони приносили до церкви до освячення плоди садових дерев і городні овочі (за винятком огірків), які до цієї дати не вживали в їжу, вважаючи це гріхом. З дня ж Преображення на їх столах з’являлися всі плоди нового врожаю.
Власники хлібних полів і сьогодні несуть в храм насіння і колосся нового хліба, над якими читається молитва і відбувається окроплення святою водою. У минулі часи ці освячені «початки» берегли до початку посівів.
За старих часів до свята Преображення приурочували обряд засівання полів, котрий складався у тому, що на прохання господарів на поле з іконами приходив священик і окропляв священною водою зорану землю. Після чого господар або один з поважних гостей, присутній під час обряду, кидав хлібні зерна в освячену землю. Цей ритуал служив початком засіву.
У давнину в день Преображення зібраним з городів і полів добром пригощали бідних і незаможних. Цієї традиції строго дотримувалися, якщо ж хтось відмовлявся виконати цю добру справу, то таку людину наші пращури вважали негідною поваги і не бажали мати з нею нічого спільного. І сьогодні в цей святковий день з різних овочів і фруктів після їх освячення в храмі в деяких місцях робиться подаяння жебракам і убогим.
Народний звичай освячувати все благословенням Божим, безперечно, є одним з найдавніших звичаїв християнства. Для його проведення зазвичай вибиралися святкові дні – більш вільні і урочисті в житті сільських жителів. Так, наприклад, по встановленню Божому, в Старому Завіті в свято П’ятидесятниці до вівтаря для освячення приносилися початки овочів. Подібним чином і в Новозавітній Церкві соборними і апостольськими правилами постановлено приносити їх для освячення до храму в найважливіші свята. У Греції існував звичай освячувати плоди 6-го-го і 15 серпня. На Русі ж свято Преображення стало одним і найважливіших днів для освячення плодів садових, городніх і польових рослин, тому що саме до цього часу вони зазвичай встигають. Недарма на цей рахунок існує народне прислів’я: «Прийшов Спас – усьому час».
