Ось і наступали довгоочікувана весна! Все сильніше пригріває сонечко. Стає тепліше не тільки на вулиці, але і на душі. На самому початку весни, 8 березня, святкується міжнародний жіночий день. В цей день вся «сильна» половина людства схиляється перед «слабкою». І маленьких дівчаток, і юних школярок, і звабливих принцес, і жінок різного віку – всіх в цей день обдаровують квітами, подарунками, віршами, просто добрими побажаннями і словами. А ще всі чоловіки в цей день намагаються проявляти особливу люб’язність, ввічливість, намагаються полегшити «жіночу» долю і звільнити прекрасних дам від роботи.
Це прекрасне свято знаменує прихід Весни і дань поваги і любові до Жінки. А починалося все дуже серйозно, і з’явилося це свято заради того, щоб іншими стали жіночі будні.
8 березня: історія виникнення свята
Рішення святкувати 8 Березня як День Міжнародної солідарності жінок у боротьбі за політичне й соціальне рівноправ’я прийняли в 1910 році на 2-й міжнародній конференції соціалісток в Копенгагені за пропозицією Клари Цеткін. Вперше свято було проведено у 1911 році в Австрії, Данії, Німеччині і Швейцарії, а в Росії – в 1913 році. Тільки з 1966 року це свято в СССР стало вихідним днем.
Ухваленню рішення святкувати 8 Марта передував «Марш порожніх каструль», котрий відбувся в 1857 році в Нью-Йорку. У ньому взяли участь робітниці текстильної промисловості. Вони вимагали нормальних умов праці і відповідної оплати за неї.
Наступний мітинг з гаслами про рівноправність жінок, відбулася 28 лютого 1908 року в Нью-Йорку за призовом соціал-демократичної жіночої організації. У мітингу брало участь більше 15 тисяч представниць прекрасної статі, які пройшли через все місто, вимагаючи рівних c чоловіками умов оплати праці та скорочення робочого дня. Крім того, учасники мітингу вимагали надати жінкам виборче право.
Через рік Соціалістична партія Америки оголосила, що в останню неділю лютого відзначатиметься національний жіночий день. Вперше його відзначили 28 лютого 1909 року.
У 1910 році делегатки зі Сполучених Штатів прибули на Другу Міжнародну Конференцію жінок-соціалісток у Копенгаген, де поспілкувалися з відомою німецькою комуністкою Кларою Цеткін, яка і запропонувала заснувати міжнародний жіночий день. Передбачалося, що в цей день жінки будуть влаштовувати ходи і мітинги, залучаючи до своїх проблем громадськість. Пропозиція Клари Цеткін була прийнята схвально.
Цікавий факт. У давні часи в Стародавньому Римі саме на початку березня відзначалося свято Матроналії. В цей день матрони (так римляни називали вільнонароджених, заміжніх жінок) були оточені увагою і любов’ю, і отримували від своїх чоловіків подарунки. Презенти, але тільки менш цінні, отримували і рабині. Крім того, невільницям в цей день господиня будинку надавала вихідний – теж свого роду жіноча солідарність, хоча і з рабовласницьким відтінком. Матроналії святкували не тільки вдома. Римлянки одягалися в кращий одяг, на голови одягали пахучі вінки і стікалися в Круглий храм богині Вести – хранительки домашнього вогнища римської громади і домашнього вогнища.
Від величних матрон легко перейти до нашої Мотрі. Цим ім’ям на Русі називали «селючок» і «простушок». Втім, якщо згадати старі прислів’я про жінок, то доведеться визнати, що іноді народні вислови звучать, м’яко кажучи, іронічно.
Бабі дорога – від печі до порога.
Від нашого ребра нам не чекати добра.
Стелі бабі вздовж, вона міряє поперек.
Бабин язик, куди не завались, дістане.
Баба – що глиняний горщик: вийми з печі, він пущі шипить.
Куди чорт не поспіє, туди бабу пошле.
Пусти бабу в рай, вона і корову з собою веде. І т. д. і т. п.
Ну, де ж справедливість? Правда, зазначено: Жіночий розум краще всяких дум. Та й історія доводить великі здібності жінок практично у всіх сферах людської діяльності.
Скільки незабутніх історією жіночих імен! Згадаймо хоча б Катерину II, при якій за тридцять років її правління Росія перетворилася на велику державу. До її заслуг можна віднести звільнення від польського і турецького панування на території Правобережної України, Новоросії (Південної України), Таврії, а також приєднання Кримського півострова. По суті, велика частина нинішньої України була об’єднана саме за часів імператриці. Саму ж Катерину II Великою називали не тільки сучасники. Вона не програла жодної війни і увійшла в історію як просвітитель. Імператриця по праву вважається спадкоємицею справи Петра Великого. У неї було, як би зараз сказали, моральне право написати на нею ж поставленому знаменитому пам’ятнику: «Петру I – Катерина II».
Багато століть жінки боролися за свої права. Існують різні історичні моменти, які передують цьому святу. А які приклади рішучості жінок доносить до нас минуле! Наприклад, в 42 році н.е. римлянина Цецино Пет за участь у повстанні проти імператора Клавдія засудили до смертної кари, але він довго не міг зважитися на самогубство. Тоді його дружина Арія встромила собі в груди кинджал, а потім передала його чоловіку зі словами: «Ні, це не боляче».
Немає достовірних фактів про те, що насправді існувало войовниче плем’я жінок-амазонок. Можливо, це плід фантазії греків. Однак скільки поетів з часів Гомера оспівували хоробрих героїнь і скільки прекрасних статуй одногрудих жінок було виготовлено для храму Артеміди в малоазійському місті Ефесі!
За легендою, амазонки тільки раз на рік навесні вступали в спілкування з чоловіками сусідніх племен, щоб продовжити свій рід. Якщо через дев’ять місяців після цієї зустрічі на світло з’являвся хлопчик, то його віддавали на виховання батькові. Амазонки виховували тільки жіноче потомство, і готували їх – як спартанці хлопчиків – тільки до військових подвигів. Багато з них відрізали або випалювали собі праву грудь, щоб не заважала натягувати тятиву лука.
Сама назва «амазонки», з якою у нас асоціюються красуні-наїзниці, а то і зовсім – красуні, одягнені в костюм для верхової їзди, означає перекручене «безгруда». На думку вчених, легенда про амазонок відноситься до часів, коли процвітав культ богинь-жінок і жінки займали високе положення в суспільстві.
Але не войовничість амазонок і геройські вчинки визначають справжню суть жінок. Підтвердження тому ми знаходимо, наприклад, у римській історії. Вдова Корнелія (мати Гракхів), що славилася своєю освіченістю і розумом, була матір’ю дванадцяти дітей. Двоє з її нащадків були великими політичними діячами республіки. Корнелія рано овдовіла і ще могла б вийти заміж, але вирішила цього не робити і присвятила своє життя родині. Її нев’януча краса і гострий розум залучили єгипетського царя Птолемея, який запропонував їй руку, серце і трон. Однак Корнелія залишилася вірною своєму материнському обов’язку.
А тепер згадаємо Єлизавету I Англійську, яку неспроста назвали вершиною влади в світовій історії. Адже вона змогла змінити її хід. Єлизаветі дісталася розділена релігійними чварами, розрізнена країна, але вона зуміла перетворити її в могутню державу. Вона прожила 69 років, з яких 45 – була при владі! І яка це була влада! Якщо при Катерині II настав Золотий вік Російської імперії, то при Єлизаветі I – Золотий вік Британії. Протягом свого правління вона багато разів отримувала шлюбні пропозиції з різних країн. Однак вона розуміла, що будь-який союз ставить під загрозу її незалежність, тому завжди відповідала відмовою. Крім того, у неї були і особисті переконання на цей рахунок. Думка Єлизавети про шлюб сформувалося ще в юні роки, після жорстокої страти матері і низки нових дружин батька. Тоді розумна і начитана дівчинка заявила, що ніколи не вийде заміж, і це переконання переросло в сенс життя, який королева Англії зробила своїм культом. Рішення Єлизавети відмовитися від шлюбу було не примхою, а мудрим політичним ходом.
А тепер давайте повернемося до сучасної історії – наприклад, Індіра Ганді, Маргарет Тетчер, Беназір Бхутто, Корасон Акіно і багато інших видатних жінки довели свої «права» на «солідарність» зі своїми народами.
А жінки, крім того, що «можуть все» – можуть головне в цьому житті: бути дружинами і матерями!
Зараз Міжнародний жіночий день все частіше називають «днем весни, краси і жіночності», але не варто забувати, що це свято, насамперед, присвячене жіночої незалежності і солідарності. Зі святом вас, дорогі жінки! Будьте коханими, здорові і щасливі!
