Щорічно 14 жовтня (1 жовтня за старим стилем) відзначається одне з великих православних свят – Покрова Пресвятої Богородиці. Дивно те, що в Греції це свято не отримало широкого поширення, а ось на Русі воно стало одним з найбільш шанованих.
Початок святкування поклала подія, що сталося 1 жовтня 910 року в Константинополі, оточеному арабами. Жителі міста зібралися у Влахернському храмі, де зберігалися риза Богоматері, пояс і головний покрив. Вони молилися Спасителю і Цариці Небесної, поклавши на Неї надію.
Під час всенічної служби святий Андрій побачив над людьми, що молилися, Божу Матір в оточенні ангелів і в супроводі апостола Іоанна Богослова і святого пророка Іоанна Предтечі. Богородиця простягнула Свій покров над усіма людьми, що знаходяться в храмі, і молилася про позбавлення християн від нашестя ворогів. В Її руках покрив сяяв яскравіше сонячних променів.
Блаженний Еріфаній, учень святого Андрія, теж удостоївся бачити Богоматір, яка рятує під Своїм омофором православних християн. Коли відійшла Богородиця покрив Її став невидимим, але з християнами залишилася благодать. Святий Андрій розповів присутнім про своє бачення і тоді вони піднеслися духом. Вони зрозуміли, що сама Цариця Небесна захищає їх і покриває від всякого зла. Незабаром вороги відступили, а Константинополь був врятований заступництвом Божої Матері.
Над усіма православними християнами Богородиця завжди простягає Свій молитовний покров і просить Сина Свого про дарування людям вічного спасіння.
На Русі у 1165 році святий князь Андрія Боголюбський на Нерлі побудував перший храм на честь Покрова Пресвятої Богородиці.
З давніх-давен наші предки це свято пов’язували з початком зими:
На Покрову зима снігом покривається, морозом одягається.
На Покрову до обіду осінь, а після обіду зима.
З цього дня селяни починали конопатити хати, а сніг, що випав на Покров, вважали провісником холодної і сніжної зими.
Лягаючи спати увечері напередодні свята, дівчата ворожили на судженого. Перед сном говорили: «Покров, покрий землю сніжком, а мене женишком». Вважали, що якщо вночі присниться коханий хлопець, то весілля не за горами.
З давніх-давен це свято вважали покровителем весіль. Саме цей день став початком відкриття весільного сезону. Дівчата, які мріяли про заміжжя, на Покров йшли до церкви і ставили свічку перед іконою Богоматері. Саме свято намагалися провести весело, вірячи, що «якщо весело Покров проведеш, дуже скоро дружка милого знайдеш».
Звичайно близько свята випадає перший сніг, що покриває землю білим зимовим покривалом. Цей природний зимовий покрив мимоволі нагадує весільну фату або покривало.
На Покров для хлопців і дівчат, які проживали в селах, закінчувався час хороводів і наступала пора посиденьок, коли дівчата довгими осінніми та зимовими вечорами під спів народних пісень, кантів і колядок займалися рукоділлям: пряли, в’язали, вишивали.
У народі Покров вважали першим святом холоду. Тому було прийнято пекти тонкі млинці, у яких «запікали кути», щоб з дому не видувало тепло.
Православні люди в цей день всіма родинами відправлялися в храм, щоб в молитві попросити заступництва і милості Божої Матері.
