У слов’янській міфології ворота – символ кордону між своїм, освоєним простором і чужим, зовнішнім світом. Відкривання і закривання воріт символізує акт контакту із зовнішнім світом. Самі ж ворота вважаються небезпечним місцем, де мешкає всяка нечисть. Саме з цієї причини на воротах часто зображують всякі охоронні символи.
За народними повір’ями, на воротах сидять злі духи-хали, що чекають малюка, якого рідні несуть з церкви після хрещення, з метою його викрасти. Щоб обдурити злих духів і не дати їм викрасти або зіпсувати дитини, немовля іноді передавали через паркан. Остерігалися проходити через ворота також і учасники весілля. Замість цього вони перелазили через паркан або виламували новий прохід. Продану худобу з двору виводили через задні ворота задом наперед, щоб не забрала з собою удачу.
Магічні дії, що проводяться близько ворота
У селянському дворі ворота служили об’єктом шанування і захисту. На них (як і на колодязь і комори) вішали ікони, а виходячи з дому вранці, молилися спочатку на церкву, потім на сонце, потім на ворота і на всі чотири сторони. Для захисту від нечистої сили до воріт часто прикріплювали вінчальну або стрітенську свічу, в них встромляли зубці борони або вішали косу, а в якості оберега від відьом в щілини затикали колючі рослини.
У деяких місцях на ворота вішали сплетений на Петров день (12 липня) вінок. При появі градової хмари вінок знімали і розмахували їм, щоб відігнати град. Напередодні дня Івана Купали – часу особливої активності нечистої сили – ворота ретельно оберігали: щілини воріт затикали глодом, кропивою і будяками, щоб відьма не змогла пробратися у двір і в будинок. На Хрещення на воротах креслили хрести, щоб захиститися від підступів нечистої сили. Особливу увагу наші предки звертали і на те, як встановлено ворота. Ні в якому разі їх не можна ставити на північ, інакше чортівня з дому вижене.
З давніх часів біля воріт робили різні магічні дії. Наприклад, перший раз навесні виганяючи худобу на пасовище, господиня у дворі обходила тварин з іконою святого Георгія, а потім її на цілий день залишала на воротах. Іноді худобу проганяли через ворота, на які кріпили дві запалені свічки, клали два калача, що залишилися з Різдва, два ткацьких гребеня, які після прогону худоби з’єднували зубець до зубця, щоб «стулити вовчу насть». В інших селищах в воротах клали пояс, рогач, сковороду, освячені яйця, замок, сокиру і через ці предмети переганяли худобу. У деяких місцях на ворота ставили дівчинку-підлітка, яка широко розставляла ноги і під ними проганяли худобу. Перший віз стисненого хліба ввозили у двір по розісланій у воротах скатертини. У воротах рубали колядний віник. Робили це для того, щоб уникнути покарання за порушення заборон на роботу під час Святок.
У весільних обрядах ворота використовували як перешкоду на шляху учасників весілля: перед молодими або сватами ворота замикали і вимагали викупу.
Традиційно ранньою весною в воротах розпалювали багаття. Це символізувало оновлення сонця і смерть зими. Розпалювали багаття ще в Чистий четвер, коли кликали душі предків, на Великдень і в Юріїв день (для профілактики від відьом), на весілля і в інші свята. За допомогою таких багать очищали не тільки простір воріт, але і всього двору.
У похоронних обрядах відразу після винесення тіла в воротах теж розпалювали вогонь для очищення і для того, щоб душа покійного не могла повернутися назад. У деяких місцях померлого взагалі намагалися не виносити через двері будинку і через паркан, щоб обдурити смерть і не дати душі небіжчика повернутися назад. Після виносу тіла іноді ворота обв’язували червоним поясом або рушником, щоб за покійником з двору не втекла корова.
Особливі забобони були пов’язані з цвинтарними воротами. Існувало повір’я, що на них сидить душа останнього померлого в селі в очікуванні нового покійника.
У народній традиції ворота часто служили місцем ворожінь. Особливо любили гадати біля воріт в період Святок. Дівчата вночі вибігали з будинку, влазили на ворота і «кликали долю», намагаючись по шуму і відзвукам відгадати свою долю і навіть сторону, де живе майбутній чоловік. Через ворота перекидали взуття, і коли воно падало, у напрямку носка визначали, де живе суджений.
Існував і інший спосіб ворожби: дівчина ставала в воротах і дивилася, хто перший повз неї пройде. Якщо чоловік, то скоро піде вона під вінець. Подекуди вважали, що майбутнього чоловіка зватимуть так само, як і чоловіка, що пройшов повз ворота під час ворожіння.
На деякі свята біля воріт влаштовували обрядові безчинства: в них кидали камінням і палицями, по ним били рогачами і коцюбами, о ворота розбивали горщики та ін. Робили це для того, щоб шумом відлякати нечисту силу. У ворота ще били в святвечір, запрошуючи мороз і інших стихійних персонажів на кутю.
Під час обрядових безчинств молодь нерідко ворота знімали з петель і закидала їх на дерево, дах, кидала в річку, забирала на перехрестя. Іноді, щоб викликати дощ, викрадали сусідські ворота і кидали їх у річку.
Особливе місце в повір’ях і обрядах займали спеціально виготовлені ритуальні ворота. Наприклад, на Трійцю зводили особливі ворота, під якими «кумувалися дівчата». Схожі ворота будували і на весілля. Під ними обов’язково проходили молоді та всі учасники весільного поїзду, щоб захиститися від псування. На Русі при падіжу худоби за селом будували ворота з дошок і колод. Їх обвішували рушниками, під ними рили рів, по якому проганяли всіх тварин з стада.
