Час йде. Проходить день за днем, тиждень за тижнем. Ось і минуло п’ять тижнів Великого посту і настав шостий тиждень, який в народі називають «Вербним», або «Вербниця». Після нього настає Страсна седмиця. У неділю сьомого тижня Великого посту святкується Великдень.
Але в цій статті ми поговоримо саме про Вербну неділю. Чому її так назвали, якого числа вона святкується в 2024 році, і що сталося в ті далекі часи, які вже стали історією?
Історія свята
Ісус Христос за тиждень до Пасхи здійснив урочистий (царський) вхід в Єрусалим. На згадку цієї події і встановлено у нас свято Вхід Господній. Назва Царський висловлює царську владу Спасителя, Який є Бог і Цар усього світу. Його вхід в Єрусалим був подібний до ходу царського. Вербним ж Вхід називають тому, що гілки верби використовують при торжестві цього свята.
Вхід Господній в Єрусалим відбувся наступним чином. Коли Він з учнями наближався до Оливної гори, то відправив двох апостолів до найближчого селища, наказавши їм відв’язати прив’язану там ослицю з молодим віслюком і привести тварин до Нього. Якщо ж хтось запитає: для чого осля? – сказати: Господь вимагає.
Апостоли пішли в селище і справді зустріли там прив’язану ослицю, а біля неї – молодого осля. Коли вони відв’язали тварин, господар запитав: «Для чого осля?» Учні сказали, що так зажадав їх Учитель, і господар не став їм перешкоджати….
Навіть в цій ситуації сила слова Ісуса Христа доводить Його царську владу.
На осля постелили одяг. На нього сіл Ісус Христос і відправився в Єрусалим. Шлях до міста лежав через Оливну гору. Коли мандрівники піднялися в гору, Єрусалим був на виду. Апостоли були вражені величчю свого Вчителя і називали Його Царем Ізраїля, а також Благословенним.
Коли подорожні наблизилися до міста, до них назустріч вийшло безліч людей. Одні від радості знімали з себе одягу і встеляли ними шлях, по якому йшов Господь, а інші різали гілки і кидали їх на дорогу. З усіх боків народ біг в сум’ятті і кричав: «Порятунок Синові Давида! Благословен в ім’я Господа, Цар Ізраїлів! Мир на Небі і слава в вишніх!»
Коли Вербна неділя у 2024 році?
Вербна неділя в 2024 році випадає на 28 квітня, а через тиждень, 5 травня, святкується Світле Воскресіння Христове – Великдень.
У суботу, напередодні Вербної неділі, відбувається велике богослужіння, під час якого згадують як народ, любив Христа, урочисто зустрічав його по дорозі. Віруючі в церкву приносять гілочки верби, простягаючи їх Христу зі словами: «Осанна (Порятунок) Сину Давидовому, благословенний той, хто йде в ім’я Господнє». Також на славу Божу прийнято запалювати свічки і всю службу стояти з гілками і запаленими свічками. Священик окроплює їх святою водою, а Господь благословляє. Після богослужіння свічки і гілочки верби відносять додому і зберігають біля ікон.
Верба в християнстві прийнята, як символ. Її ім’ям названа шоста неділя Великого посту, то сьомий тиждень цього ж посту перед Великоднем. Назва одержана від спогадів, коли юдейський народ за шість днів до розп’яття зустрічав Спасителя з гілками фінікової пальми, яку ще називали «єрусалимською вербою».
Традиції святкування Вербної неділі
На утрені (в містах в суботу ввечері, а в селах – в неділю вранці) в церквах освячують вербу і роздають християнам. До верби кріпили свічки, світили їх і всю службу стояли з вербними гілочками в руках. Після служби з гілками свяченої верби розходилися по домах. З давніх часів зберігся звичай при зустрічі злегка стукати один одного вербою, примовляючи:
Не я б’ю, верба б’є:
За тиждень Великдень!
Будь здоровий, як вода,
Будь багатий, як земля!
Наші предки не тільки дивилися і купували вербу, а приписували їй ще й магічну силу. І це не даремно, адже будь-які забобони мають під собою реальну основу.
У минулі часи єдиним джерелом для прожитку сім’ї було домашнє господарство, тому намагалися цією цілющою рослиною нагодувати худобу. Бабусі в Вербну неділю в хлібці запікали шишечки верби і обов’язково згодовували худобі. Повернувшись з заутрені, господар гілочки верби кидав в їжу домашньої худоби в надії, що це вбереже тварин від падежу. Кілька гілок встромляли під дах хліва або будинку, щоб худоба не тільки в цілості збереглася, а й завжди поверталася додому, не губилася б в лісі.
У Вербну неділю турбувалися не лише за збереження худоби, а й за здоров’я всіх членів сім’ї. Жінки пекли «баранчики» – печиво у формі вербних гілочок. А ще вірили, що якщо з’їсти дев’ять вербних сережок, то це захистить від лихоманки.
Бруньки освяченої верби рекомендували вживати безплідним жінкам.
