Третя неділя після Пасхи і наступний за нею тиждень присвячені жінкам-мироносицям. У ці дні Церква згадує святих жінок, відданих учениць Господа при Його земному житті, які разом з Божою Матір’ю та Іоанном були свідками Його хресної смерті, бачили, як тряслася земля і потемніло сонце.
Решта учні Христових в страху і розпачі розбіглися. Їх улюблений Вчитель, Який лікує хвороби, виганяє демонів, воскрешає мертвих, Якого вони називали Царем Ізраїлю, – схоплений, побитий і страчений. В їх життя, наповнену Божественним світлом, увірвалася тьма. І в цій темряві вони вже нічого не бачили – ні Хреста, ні страждань Розп’ятого. Відчай і жах охопили цих зрілих і сильних чоловіків.
У Хреста ж стояли жінки, які не були присутні на Таємній вечері і не супроводжували Христа в мандрах. Вони взагалі нічого не робили, але не покинули Ісуса в Його останній час, не залишили Богородицю, що стояла при Хресті, на якому в стражданнях вмирав Її єдиний Син.
Все, що зробили ці святі жінки – зберегли до кінця вірність. І Господь не забув цю вірність: першими звістку про Воскресіння дізналися саме жінки-мироносиці.
Історія і значення свята
Хресна смерть Спасителя наступила в п’ятницю близько третьої години дня. Праведний Йосип звернувся до Пилата і попросив віддати йому тіло. Потім він купив плащаницю, загорнув у неї тіло і поклав Христа у Гробі, висіченому в скелі, а до дверей Гробу привалив камінь. Поховали Господа з усією частиною за звичаями того часу.
Поховання здійснювали у Велику п’ятницю в поспіху, тому що наставала субота, коли не можна було робити ніяких справ. Під час поховання були присутні й святі ті жінки, але у них не було можливості послужити Господу в Його похованні так, як їм би хотілося.
Коли минула субота, дружини-мироносиці, серед яких були Марія Магдалина, Марія Яковова, і Саломія, накупили пахощів і попрямували до труни, щоб помазати тіло Ісуса. Вони розуміли, що фарисеї і первосвященики, убивши Христа, будуть переслідувати і тих, хто Йому вірний. Тільки це їх не турбувало і не лякало. Вони так прагнули зробити все, що можна для Христа, що зовсім не думали про труднощі, з якими їм доведеться зіткнутися, і про те, як вони зможуть потрапити всередину Гробу. Саме ці віддані і відважні жінки стали першими свідками Воскресіння Христа.
Жінки вирушили в дорогу рано вранці, коли тільки зійшло сонце. По дорозі вони думали про те, як же вони зможуть відвалити величезний камінь від Гробу. Але коли вони підійшли до скелі, то побачили, що камінь відвалений. Увійшовши до гробу побачили вони що праворуч сидів юнака, одягнений в білу одежу. Це був Ангел, який і повідомив їм про Воскресіння Ісуса, і попросив повідомити цю радісну новину Його учням. За вказівкою Ангела, жінки попрямували до Єрусалиму, щоб розповісти учням про те, що сталося. По дорозі їм з’явився сам Христос.
Воістину, велика і полум’яна любов святих дружин-мироносиць до Спасителя. Їх серця були вільні від будь-якої земної пристрасті. Вони жили і дихали тільки Господом: в Ньому зосереджувалися всі їхні думки, бажання і надії, в Ньому полягали всі їх блага і скарби.
Вони супроводжували Господа на Голгофу, були присутні при Його страждання і хресну смерть. Вони старанно служили Господеві при Його життя і не перестали служити Йому і по смерті.
Тиждень дружин-мироносиць – свято безкорисливої і жертовної любові до Христа. Крім святих жінок в співах цього тижня, прославляються праведний Йосип і Никодим, які зняли з Хреста тіло Спасителя і приготували його до поховання.
Після поховання тіла Ісуса, Никодима вигнали з синагоги, бо він не погодився стати однодумцем іудеїв, а Йосипа іудеї кинули в рів, але звідти він був звільнений Божественною силою, і відправився до себе на батьківщину – в Ариматею.
Традиції та звичаї святкування
Православною церквою Неділя дружин-мироносиць святкується як свято всіх жінок. У цей день кожна християнка в тій мірі, в якій вона вірна Христу, причетна до цього свята.
З давніх часів жінки-мироносиці вважаються покровительницами жінок. У народній традиції Тиждень дружин-мироносиць святкувалася як жіноче свято. Він був забороненим для чоловіків і відзначався трапезами і гуляннями. Літні і старі жінки в гаях влаштовували для себе гуляння з піснями, танцями і частуванням. Часто гуляли не тільки вдень, але і вночі.
Та й взагалі, не тільки літні, але і всі жінки в цей день вважали себе іменинниця. Тому і назвали свято бабиним тижнем.
Зазвичай напередодні свята одна або кілька жінок ходили по дворах, збирали яйця та інші продукти. Іноді співали пісні, в яких запрошували господинь вийти на ганок і винести яйце. У саме свято кожна жінка намагалася побувати в церкві на обідні. Після служби жінки замовляли спільний молебень. За требу платили яйцями, а іноді – льоном.
Після Служби Божої влаштовували спільну гулянку, на якій гуляли до пізньої ночі. Вкрай рідко до гуляння могли приєднатися чоловіки.
