На сороковий день після святкування Пасхи святкують Вознесіння Господнє. Напередодні свята (в середу) відзначають Віддання Пасхи. Вознесіння завжди відзначають в четвер шостого тижня після Пасхи. Святкувати його почали ще в апостольські часи.
Вознесіння Господнє – перехідне свято, дата якого безпосередньо пов’язана з датою Великодня. У 2024 року Світле Христове Воскресіння святкується 5 травня, а Вознесіння випадає на 13 червня.
Вознесіння Господнє у 2024 році: значення свята
Події, яким присвячене свято, пов’язані з закінченням земної діяльності Ісуса Христа, яка з цього дня поступається місцем Його духовному перебуванню в Церкві. Існує повір’я, що після свого воскресіння Ісус до сорокового дня перебував серед людей. Він неодноразово являвся апостолам, навчаючи їх і стверджуючи в справжньої вірі. Він навчав Своїх учнів, як їм діяти після Його вознесіння на небо.
Учні Христові на сороковий день після Світлого Христова Воскресіння разом зібралися в одному будинку в Єрусалимі. Там їм знову з’явився Ісус. Він розмовляв з ними, переконуючи їх іти проповідувати Євангеліє в усі кінці землі. Він не тільки наставляв своїх учнів, а й говорив їм про силу християнської віри: Віруючих супроводжуватимуть такі знамення: іменем Моїм виганятимуть бісів; говоритимуть новими мовами; братимуть змій; і якщо що смертоносне вип’ють, не зашкодить їм; покладуть руки на хворих, і ті одужають! (Мк. 16, 17-18).
Христос повідомив учням, що скоро пошле на них Святого Духа, Який Своєю силою допоможе їм йти по всій землі і до всіх народів і проповідувати про Христа. До цього ж часу вони не повинні залишати Єрусалим.
Так, розмовляючи з апостолами, Ісус вийшов з міста і дійшов з ними до Віфанії, зійшов на гору Оливну, де їх благословив. На очах у Своїх учнів Він став віддалятися від землі і підноситися в небо. І хмара забрала Його і скоро закрила від очей апостолів. Учні все ще продовжували заворожено дивитися на небо, і тоді з’явилися їм два Ангела і сказали: «Що ви стоїте, дивлячись на небо? Той Ісус, що вознісся на небо від вас, прийде так, як бачили ви, як ішов Він на небо!», тобто передбачили друге пришестя Христа на землю.
Апостоли вклонилися Вознесінню Господньому і з великою радістю в серці повернулися до столиці і залишалися там в храмі, молячись Господу і чекаючи зішестя Святого Духа.
Гора Вознесіння, або Оливна – найвища серед гір, що оточують Єрусалим. З її вершини відкривається вид на всю столицю, що лежить за глибоким яром. На місці, звідки колись вознісся Христос, колись стояла прекрасна церква, побудована святою Оленою, яка знайшла Хрест Спасителя. Тепер на цьому місці стоїть велика восьмикутна будівля з білого мармуру. Верх купола цієї будівлі не закритий, щоб ті, що моляться, перебуваючи в храмі, могли бачити небо, яке взяло з землі Сина Божого.
Оливну гору опромінюють світло сонця на світанку і заході, а в стародавні часи вночі її висвітлювали вогні храму Соломонова. У давнину, напередодні свята Вознесіння, багато людей піднімалися на гору Оливну, де з запаленими свічками цілу ніч проводили в молитвах і співі, через що здалеку здавалося, що вся гора як би горить.
Вознесіння Господнє свідчить про нерозділене з’єднання Божественного і людського в особі Ісуса Христа.
Особливості святкування
У народному календарі свято Вознесіння наповнювалося аграрним змістом. Назва свята розумілася абсолютно конкретно, як «підйом», «зростання», «сходження». З таким тлумаченням безпосередньо пов’язані обряди цього дня.
На Вознесіння повсюдно пекли з тіста «драбинки». Іноді їх робили з сімома сходинками по числу семи небес Апокаліпсису. Такі драбинки освячували в церкві, несли на дзвіницю і кидали вниз на землю. При цьому ворожили, на яке з семи небес потрапить той, хто ворожить. Якщо після падіння все сім сходинок залишалися цілими, то людині прямий шлях на небо, і навпаки: якщо драбинка розбивалася на дрібні шматочки, то це вказувало на те, що той, хто ворожить, – страшний грішник, який ні на одне небо не годиться.
Але таке використання хлібних драбинок було рідкісним. Найчастіше, після обіду мужики і баби йшли в поле, де у своїй ниви, помолившись на всі чотири сторони, підкидали драбинку вгору, примовляючи: «Щоб жито моє виросло так само високо». Після цього драбинки з’їдали.
Практично повсюдно Вознесіння розглядали, як кордон, що відокремлює весну від літа. До цього часу закінчували проведення деяких весняних обрядів, наприклад, переставали співати весняні пісні та гойдатися на гойдалках.
