Переполовення святої П’ятидесятниці святкується на 25-й день після Світлого Христового Воскресіння – це середина терміну між Великоднем і Трійцею. Переполовення відноситься до древніх християнських свят. Встановлено воно святою Церквою за часів Іоанна Златоуста. У V столітті Анатолій Константинопольський, в VII столітті Андрій Критський, в VIII Іоанн Дамаскин, в IX столітті преподобний Феофан Сповідник оспівували Переполовення в духовних піснях, якими і сьогодні Церква оспівує Господа в це свято.
Перебуваючи між Світлим Христовим Воскресінням і днем Зіслання Святого Духа, свято Переполовення пов’язує ці два великих християнських торжества: разом з триваючим святкуванням першого з них нагадується про наближення свят Трійці і Вознесіння Господнього.
За прикладом старозавітної церкви і на знак благодаті Святого Духа, яку Христос прирівняв воді, що подає життя тим, хто шукають порятунок, наша Церква в цей день встановила хресний хід на водні джерела для малого освячення води.
Історія і подія свята
До Ісусу Христу при Його земному житті багато хто ставився вороже. До числа недоброзичливців належали не тільки невіруючі люди, а й іудеї, які вважали себе глибоко віруючими. Після зцілення розслабленого (паралізованого) іудеї шукали Спасителя, щоб убити Його нібито за те, що він порушив Закон Моїсеєв, зробивши зцілення в суботу. Вся абсурдність їхніх намірів полягало в тому, що вони прагнули знищити Того, хто, як Бог, дав Мойсею закон, а пізніше Сам став Людиною.
Моїсеїв закон іудеї виконували формально, не вникаючи в його зміст, і цим його порушували, спотворювали його зміст і замість правди Божої вводили в нього свою брехливу праведність. Та й формальну сторону вони виконували більше напоказ, ніж по совісті. Те, що робив і говорив Спаситель, було вище старозавітних заповідей і не завжди відповідало їх букві, але зате відповідало їх духу. Всі ці протиріччя були формальними. Іудеї, розуміючи, що не можуть викрити Ісуса в порушення закону, вирішили Його вбити. Вони вже не намагалися з’ясувати істину, а перейшли до безсилих, але цілком злісних нападок.
І ось настало свято Кущів, коли юдеї в пам’ять про сорокарічні мандри в пустелі жили кілька днів в наметах. В середині свята Ісус прийшов в Єрусалимський храм. Люди, що прийшли на торжество, вже освоїлися в урочистій обстановці і могли Його слухати. Юдеїв здивував той факт, що Христос знає напам’ять Писання, хоча Він не вчився ні у кого з рабинів. На що Спаситель їм відповів: «Хто ж не любить Мене, слів Моїх не виконує. Слово, яке ви чуєте, є не Моє, але Того, Хто послав Мене, – Отця».
Ісус ніколи не прагнув до слави і самоствердження. Він не шукав ніякої земної вигоди. У всіх своїх справах він прославляв Бога Отця. Своєю поведінкою Він вчить нас смиренню, що перевершує людський розум. Іудеї ж не знали і не хотіли знати правди Божої. Вони хотіли схопити і вбити Христа за те, що він викриває їх. От якби до них прийшов учитель і чудотворець, який би хвалив їх за те, що вони благочестиві і дотримуються закону, то іудеї б прийняли його і прославили. Але, коли вони зрозуміли, що Він прийшов не за цим, то зненавиділи Його і побажали вбити.
Чому ж вони не схопили Його на святі Кущів в Єрусалимському храмі? Тому що Господь йшов на Хрест добровільно і ніякі лукаві і злі людські задуми виповнення, поки цього не допустить Бог. Коли ж Спаситель зволив постраждати за нас, тобто коли настав Його ця година, тоді Він віддав розпинателів.
Переполовення П’ятидесятниці святкується вісім днів, починаючи з середи четвертого тижня після Пасхи і закінчуючи середою п’ятої седмиці. Це свято не має передсвята. У п’яту пасхальну неділю – Тиждень про самаритянку – богослужіння з’єднується зі службою віддання Переполовення П’ятидесятниці.
Традиції святкування
Уже в минулому столітті етнографи відзначили, що свято Переполовення відноситься до числа тих, справжнє значення яких майже зовсім незрозуміло для народу. Однак наші предки не особливо страждали від цього. Вони по-своєму інтерпретували церковні символи і положення, приурочивши до свята ті дії, які, з їх точки зору, повинні були сприяти збільшенню врожаю, здоров’ю людей та худоби.
У день Переполовення Православна церква здійснювала обряд освячення води в річках, озерах і колодязях, молилася про «напоєна всіх прагнучих порятунку водами благочестя». Освячену воду вважали цілющою. Жителі сіл в супроводі священика йшли на засіяні хлібом поля, священик окропляв ниви водою, а селяни молилися про дарування багатого врожаю.
Не можна сказати, що наш народ зовсім байдуже ставився до незрозумілих назв і термінів. Завжди знаходилися люди, які намагаються докопатися до справжнього сенсу слова. Ці прагнення породжували різні легенди і перекази. Подібне трапилося і зі святом Переполовення. З ним пов’язана легенда про ікону Божої Матері «Троєручниця» (див. 11 липня), а сама назва свята нерідко звучало в устах простих людей як Переплавлення (від слова «перепливати»).
Відповідно до цієї легенди, один раз за Богородицею гналися розбійники, а Вона була з немовлям-Ісусом на руках. Бігла, бігла Богородиця і побачила річку. Кинулася Вона в воду, щоб переплисти на інший берег і врятуватися від погоні. Однак плисти з немовлям на руках було незручно, тому що гребти доводилося тільки однією рукою. Тоді почала благати Богоматір свого Немовля: «Сину мій, дай Мені третю руку, а то плисти зовсім не під силу». Почув Господь молитву і з’явилася у Богородиці третя рука, за допомогою якої Пречиста швидко допливла до протилежного берега.
