19 серпня святкується Другий Спас, який ще називають Яблучним. Православна церква в цей день відзначає Преображення Господнє. Свято присвячене знаменній події з життя Ісуса Христа. В кінці земного шляху Спаситель повідомив Своїм учням, що йому належить постраждати за людей, бути розіп’ятим на хресті, померти і на третій день воскреснути. Однак учням було складно в це повірити. Тоді Ісус звів трьох апостолів – Петра, Іоанна та Якова – на гору Фавор, розташовану недалеко від Назарета і преобразився перед ними: Його обличчя засяяло як сонце, а одяг став білосніжними.
Під час Преображення з’явилися старозавітні пророки Мойсей та Ілля, які обговорювали з Господом кінець Його земного шляху. Потім гору і всіх, хто знаходився на ній, освітило біла хмара, з якої пролунав голос небесний, що свідчив про Божество Ісуса: «Це Син Мій Улюблений, в якому Моє благоговіння. Його і слухайте ». Здивовані учні з переляку впали на землю і закрили свої обличчя. Христос підійшов до них, торкнувся і сказав: «Встаньте і не бійтеся». Учні піднялися на ноги і відкрили очі, але нікого, крім Ісуса вони не побачили. Коли вони спускалися з гори, Він наказав їм не говорити про те, що вони тут побачили, до тих пір, поки їх Учитель не воскресне з мертвих.
Преображенням на горі Фавор Христос показав славу Свого Божества. Зробив він це для того, щоб апостоли під час Його Хресних страждань і смерті не похитнулася в вірі в Нього – Сина Божого.
Історія свята Яблучний Спас
На Русі святкувати Яблучний Спас почали дуже давно. Як і інші серпневі свята приурочений він до збору врожаю. У народі Спас був одним з найбільш шанованих свят, а дату, на яку він випадав, пов’язували з настанням осені. Після хрещення Русі свято набуло нової сили, тому що в цей день Православна церква відзначає велике дванадесяте свято Преображення Господнє. Нинішній Спас увібрав в себе елементи християнства і язичництва, різні народні й церковні традиції.
Яблучний Спас: традиції свята і його звичаї
За традицією, на Преображення Господнє в церквах в кінці Божественної літургії освячують яблука та інші плоди. З цієї причини в народі і назвали це свято Другим, або яблучним, Спасом. Подекуди, мабуть під впливом священного писання, свято іменується «Спас на горі».
У цей день наші пращури відзначали зустріч осені. Увечері всім селом відправлялися в поле і з піснями проводжали захід сонця. Вважалося, що на Преображення починає перетворюватися природа – к ночі стає холодно, а вдень вже не так сильно припікає сонце, поступово починає жовтіти листя, перші зграї журавлів відлітають на південь. У цей час спостерігається початок перельоту лебедів, що є ознакою швидкого настання холодів: «Лебідь на хвості несе зиму».
З ранку на паперті церков виставлялися столи, на яких громадилися гори яблук, картоплі, гороху, ріпи і брукви, стояли посудини з зерном ячменю і жита. Після Служби Божої священик благословляв плоди нового врожаю, а парафіяни всього потроху зсипали в спеціальні кошики – на користь церкви. Потім, перехрестившись, розговляються яблуками. Священик передавав яблука дітям, бідним і тим людям, у яких не було своїх садів.
Повернувшись з храму, селяни приступали до збору яблук (крім пізніх сортів). Власники великих садів, які становлять значну частину сільськогосподарських угідь, перед збором врожаю запрошували до себе священика. В саду під деревами ставили ікону Преображення Господнього та служили подячний молебень, після чого приступали до зняття яблук.
Садівники поспішали зібрати якомога більше яблук, тому що вірили – зібрані в цей день плоди краще виглядають і довше збережуться. До того ж попереду селян чекало багато роботи – прибирання інших фруктів і овочів, жнива ярого хліба, посів озимих. Все це потрібно встигнути до настання осінніх непогожих днів. Не випадково в народі говорили: «Після Другого Спаса дощ – хлібогній».
У деяких селах на Преображення Господнє організовували так звані їдальні. На площі перед храмом ставили довгий ряд столів, господині виносили всілякі харчі, перш за все ватрушки і пироги з яблучною начинкою, яблучний квас, чому вся околиця наповнювалася ароматом випічки і свіжих яблук. У цих столів збирався народ, пробуючи частування і нахвалюючи господинь.
Існувало повір’я, що на тому світі дітям, чиї батьки до Другого Спаса не їли яблук нового врожаю, роздають яблучка. Тому дорослі, особливо ті, у кого вмирали діти, вважали за великий гріх їсти яблука до Преображення.
Час після Другого Спаса вважався найвдалішим для посіву озимих, особливо якщо погода тому сприяє. Сіяти жито намагалися при північному вітрі, тоді, за народними спостереженнями, воно буде міцніше і крупніше.
Ще 19 серпня справляли «горохів день»: одягалися в святкові сукні, йшли на горохове поле і пригощали один одного. У деяких губерніях довгий час існував звичай загального розговіння горохом: відслуживши молебень, селяни усім світом відправлялися на горохове поле, де до самого вечора ласували зеленими стручками, не звертаючи увагу на те, де своя смуга, а де чужа. Це горохове розговіння були справжнім святом для сільської дітвори, яка за цілий день вдосталь наїдалася смачного і солодкого гороху.
Напередодні свята бджолярі обдаровували водяного. Робили це вночі, до того, як почнуть співати півні. Водяного годували свіжим медом, від кожного вулика приносили потроху воску. Також водяному духу приносили жертву: топили в ставку або болоті перший бджолиний рій, «первак». Робилося це для того, щоб уберегти бджіл в майбутньому і не допустити великих розливів річок навесні.
По погоді дня визначали, якою буде осінь і зима:
- сухий Спас віщує суху осінь;
- мокрий – мокру;
- ясний – сувору зиму.
Яблучний Спас: приказки та прислів’я
- Який Другий Спас, такий і січень.
- Другий Спас – усьому час.
- Другий Спас шубу припас.
- На яблучний Спас готуй рукавиці про запас.
- В Перший Спас («на воді») олень в річці умочає копито, у Другій Спас ( «на горі») – хвіст (від чого стає ще холодніше вода).
- З Другого Спаса засівай озимі.
- На Яблучний Спас і жебрак жебрака яблучко пригостить.
