Русалії – язичницьке свято древніх слов’ян. Перші згадки про нього знайдені в джерелах починаючи з XII століття. У них засуджувався звичай «танцювати в русалієх». Під час урочистостей люди надягали маски тварин, грали на гуслях і «сопелях», співали «бісівські пісні», влаштовували різні ігрища і т.п.
Відзначалися Русалії в переддень Різдва Христового та Богоявлення, на тижні після Трійці, або на Івана Купала.
За етнографічними даними XIX століття русальні звичаї південних слов’ян можна співвіднести із середньовічними звичаями Македонії, північної Болгарії і північно-східної Сербії.
У Македонії в період від Різдва до Водохреща по дворах ходили групи чоловіків, яких називали «русалії». Вони виконували обрядові танці та влаштовували особливі хороводи навколо хворих людей, з метою їх зцілення. На весь період Святок члени дружини «русаліїв» дотримувалися суворих заборонів. Вони не повинні були:
- вітатися, входячи в будинок, і при зустрічі з односельцями;
- хреститися на ніч і перед їжею;
- повертатися на нічліг додому і спілкуватися зі своїми родичами.
Русалії весь цей час зобов’язані були зберігати мовчання і ночувати групою в чужих будинках. Зустрічали їх з великими почестями. Вважалося, що сам їх прихід в будинок сприяє вигнанню злих духів і збереженню здоров’я.
У північно-східній Сербії і в північній Болгарії подібні групи – «русалії» – ходили від поселення до поселення з метою магічного лікування хворих на «русальну» хворобу. Відбувалося це на протязі тижня, наступного за Трійцею.
За повір’ям, «русальну» хворобу на людину насилають шкідливі жіночі міфологічні істоти – віли або самодіви, які у весняно-літній період з’являються на землі.
На Русальному тижні по домівках ходила група чоловіків, яка обов’язково повинна була складатися з непарного числа учасників (зазвичай 5, 7 або 9 осіб). В якості головного убору вони використовували хутряні шапки, поверх яких були надіті спеціально сплетені з квітів вінки. На ноги взували шкіряні личаки. В руках тримали палиці, а на пояс кріпили дзвіночки і брязкальця.
Хворого виносили і укладали на двір або на галявину, а «русалії» біля нього виконували танці з кружляння або підскоками, іноді доводячи себе до конвульсій і екстатичного стану, що, за народними повір’ями, забезпечувало найбільш ефективний зцілювальний ефект. За допомогою такого танцю з хворого виганяли шкідливих духів.
В інших слов’янських традиціях за матеріалами XVIII-XX ст. свят та обрядів з назвою «русалії» не знайдено, однак практично повсюдно фігурувала назва «Русальний тиждень», яка відноситься до періоду попереднього свята Трійця або наступного за ним. Витоки цієї назви походять від латинського найменуванню свята троянд, яке ще називали «Розалії». Відзначалося це свято в період цвітіння троянд. В цей час було прийнято поминати передчасно померлих. На їх могили приносили вінки з троянд і влаштовували поминальні трапези.
Зараз свято Русалії не прийнято відзначати. Замість цього відразу після Трійці відзначають Русальний тиждень. Наші пращури вірили, що в цей час на землю зі світу «мертвих» приходять русалки, яких вважали шкідливими надприродними істотами здатними впливати на врожай, і намагалися їх всіляко задобрити. В кінці Русального тижня або в понеділок Петрового посту було прийнято влаштовувати «проводи русалок».
