Дні пам’яті святого Миколая Чудотворця в народному календарі отримали назви Микола літній, або весняний (22 травня) і Микола зимовий (19 грудня).
Згідно з легендою, святитель Миколай з’явився на світло в III столітті в місті Патарі, розташованому на південному узбережжі Малоазійського півострова. Був єдиною дитиною в сім’ї. У його батьків, Феофана і Нонни, довгий час не було дітей. Коли ж мати завагітніла, то пообіцяла, що присвятить свою майбутню дитину служінню Богу.
Микола з дитинства був набожним. Вдень він відвідував храм, а вночі вивчав Святе Письмо і молився. Після смерті батьків, він продав їх маєток, виручені гроші роздав убогим, а сам став священиком. Через деякий час його призначили єпископом міста Міри (Анталія). Завдяки розвиненій морській торгівлі це античне місто було одним із центрів християнства.
Святий Миколай допомагав нужденним, але завжди намагався зробити це непомітно для оточуючих. Перед Різдвом Христовим він розносив людям подарунки, і довгий час ніхто не здогадувався, хто це робить. Одного разу Миколу зловив один з жителів міста, подумавши, що він злодій. Саме тоді все прояснилося і люди дізналися ім’я благодійника, а традиція дарувати на Різдво подарунки незабаром здобула велику популярність.
За своє життя святитель зробив чимало добрих справ і безліч чудес. Слава про нього ширилася по всьому світу. Святителя Миколая стали вважати своїм покровителем монахи, священики, мандрівники, моряки, письменники, люди, котрі вступають у шлюб. Йому приписували властивість миттєво з’являтися біля хворого, щоб зцілити; біля потопаючого, щоб врятувати; він міг загасити пожежу, заспокоїти море, приходив на допомогу не тільки до людей, а й до тварин. Найбільше святий любив дітей, допомагав їм, втішав і рятував.
Помер Микола Угодник 6 грудня 343 року в м. Міра, де в його честь на місці зруйнованого храму Артеміди звели церкву в формі хреста. Тіло чудотворця поклали в білий мармуровий саркофаг. У VII-IX ст. араби зруйнували гробницю. В XI столітті останки святого були викрадені і вивезені в Італію. Те, що залишилося після пограбування, зараз знаходиться в музеї Анталії.
Микола – улюблене свято дорослих і дітей
Православна церква вшановує пам’ять Миколи Угодника двічі на рік: 22 травня і 19 грудня. У народній традиції ці свята називаються «Микола весняний» і «Микола зимовий». На Миколая літнього, або весняного (Нікольщіна), готували яєчню (обрядове блюдо) і фарбували яйця (крашанки). Жінки брали яєчню і несли в ліс, де її з’їдали на честь святого Миколая, а крашанки відносили до церкви.
В цей день в перший раз з початку року виганяли коней на нічні пасовища. Чоловіки в честь святого угодника варили в складчину пиво і влаштовували чоловічі трапези – братчини. До Миколи весняного не купалися, а в саме свято святили воду для купання.
На Зимового Миколая в північних регіонах Росії існував звичай заколювати жертовного бичка, якого відгодовували всім селом. Частину м’яса селяни передавали до церкви, а частина з’їдали під час спільної трапези. Рибалки і мореплавці напередодні Миколи зимового намагалися умилостивити святого. Вони виготовляли солом’яне опудало, саджали його в дірявий човен і відправляли в плавання, просячи святого Миколая забрати собі опудало, у якого немає ні сім’ї, ні дітей, а рибалок і мореплавців не чіпати, оберігати їх від смерті і дарувати їм удачу.
В Україні день Миколая Сповідника шанують здавна. Діти просять у святого захист і подарунки, пишуть йому листи. Вранці в день свята під подушкою дітлахи знаходять смачні подарунки. На свято було прийнято робити печиво-медовик – миколайчики, яке роздавали дорослим і дітям.
Микола (святий Миколай в християнській міфології) походить від персонажа язичницької епохи, якого вважали лісовим духом. У південних слов’ян цей лісовий дух загадував загадки тим, хто заблукав. Якщо людина відгадає загадку, лісовий дух її відпустить і допоможе знайти дорогу додому, якщо ні – забере її душу. У міфології східних слов’ян відомий Микола дуплянський, який живе в дуплі. За зовнішніми ознаками і функціями він схожий з лісовиком. За легендою, він сліпий на одне око або кривої.
У наших предків під час жнив існував звичай завивати «Миколину бороду». Походить цей звичай від стародавніх уявлень про завивання бороди Велесу. З цим язичницьким божеством Миколу пов’язують такі функції, як заступництво тваринництва і землеробства, земних вод. Як Велес протиставлявся богу-громовержцю Перуну, так святий Миколай протиставляється Іллі-пророку – грізному небесному громовержцю. Як бачите, багато рис дохристиянського Миколи зберіг Микола Угодник і сьогодні.
Відео: святий Миколай Чудотворець
https://youtu.be/uDMt09lAvMQ
