У народному календарі дата 15 квітня отримала такі назви: Тит-льодолом, Полікарп, Полікарпів день, безхліб’я. Православна церква сьогодні шанує пам’ять преподобного Тита, чудотворця (IX століття) і мученика Полікарпа (IV століття).
Преподобний Тит в юні роки вступив в чернечий монастир (швидше за все, у Студійську обитель Царгорода), де перевершив інших ченців лагідністю, милосердям і любов’ю до ближніх. Через деякий час він став пресвітером. Тит ревно захищав церкву від нападок єретиків-іконоборців. За праведні справи Господь удостоїв святого благодаті чудотворення і зцілень тілесних і душевних недуг.
Святий мученик Полікарп жив за часів правління імператора Максиміана (305-313). Він звинуватив правителя в пролитті невинної крові християн в Олександрії і відкрито визнав себе християнином, за що постраждав: після важких мук Полікарп був обезголовлений.
15 квітня: традиції і звичаї дня
У народному календарі продовжує розвиватися тема весняного повноводдя. З особливою увагою спостерігали за тим, з якою інтенсивністю тане сніг і як на річках поводиться лід.
Полікарпов день – початок весняного безхліб’я. До цього часу в селянських будинках зазвичай всі запаси підходили до кінця і наступав голодний час. Тому 15 квітня і прозвали безхліб’я, нестаток кормів.
Чим важче доводилося мужику, тим гостріше ставали його жарти:
З одного кінця немає, і з іншого немає, а в середині і не було.
На «немає» й суду немає.
У кого нічого, а у нас і пущі того.
Нічого-то у нас і вдома багато.
Крім того, ім’я Полікарп в народній свідомості асоціювалося з воронячим каркання.
Ворона каркала, каркала, і мужику Полікарпов день накаркала.
З давніх-давен ці птахи вважалися темними створіннями, пов’язаними зі світом мертвих. Після прийняття християнства на Русі ставлення до них не змінилося. За переказами, ворон почорнів через те, що не повернувся до ковчега і не повідомив Ною про закінчення потопу. У народі ж вірили, що птах чорний тому що пов’язаний з нечистими духами. Ворон – неодмінний супутник нечистої сили, в нього може звернутися душа злої людини або вмираючий чаклун. Вважалося, що ночами на даху будинку відьми обов’язково сидить ворон.
Зграю ворон, що кружляє над поселенням, наші предки сприймали, як передвістя великого нещастя – пожежі, нападу ворогів, мору серед худоби, епідемії і т.п. Якщо мисливець по дорозі в ліс чув каркання ворона, то повертався додому. Якщо ворона каркала над чиїмось будинком, то всі знали, що це віщує смерть комусь з домочадців. Але, незважаючи на негативне ставлення до цього птаха, в народних казках ворон часто наділявся мудрістю і допомагав героям впоратися з ворогами. Шанувався ворон пророчим птахом, який на своїх крилах приносить живу і мертву воду і живе до трьохсот років.
З Полікарпіва дня починається інтенсивне токування глухарів.
День доводиться на період Великого посту, чим пояснюється ряд приказок, прислів’їв і жартів про Тита:
П’яний Тит псалми твердить.
Наш Тит і у Великий піст блудить.
15 квітня: прикмети та повір’я
- Якщо з Мар’ї (14 квітня) на Полікарпів день розіллється порожниста вода, то буде багато трави і ранній покіс.
- Якщо весняний лід по озерам не рушив, а потоне, то рік буде важкий.
- Якщо лід не пішов, лов риби буде поганим.
- Весняна вода повільно тече – народу буде важко.
- Ворон в калюжу занурився – прощай сонячна погода.
- Галки і граки високо в’ються зграями і стрілою опускаються вниз – до дощу; сидять зграями на дорозі – до негоди.
- Ворони в височині грають – на хорошу погоду.
- Сни з 14 на 15 квітня швидше за все віщі. Тільки збудуться вони не повністю.
- Сновидіння, побачене вдень 15 квітня, пусте.
Людина, яка з’явилася на світ в цей день, наділений особливою красою. Вона розуміє мову птахів. В якості талісмана їй підходить халцедон і яшма.
