Купала, Купало – язичницьке божество літа і головний персонаж свята літнього сонцестояння в міфології східних слов’ян. Втім, досі невідомо, чи існувало в дійсності язичницьке божество Купало, або ж воно було лише уособленням свята. Так літнє свято Купали було присвячене Ярилі – слов’янському міфологічному персонажу, пов’язаному з ідеєю родючості. Купалою назвати це свято могли тому, що одним з головних обрядів дня було купання в водоймах (сама назва Купало іноді співвідноситься з купіллю). Однак, на думку деяких дослідників, у слов’ян дійсно існувало божество Купало.
Відзначається свято 7 липня – в день Різдва Іоанна Предтечі, якого в народі часто називали Іван Купало.
Не виключено, що божество Купало з’явилося досить пізно і стало уособленням свята. Так як сам свято було присвячене Ярилі – божества родючості, то з часом Купало стали називати «богом плодів земних». Так, наприклад, в Нижегородській, Тверській, Ярославській та інших губерніях простий народ Іван Купала називав Ярила, а там, де Купало шанували окремим божеством, його представляли в образі прекрасного хлопця, одягненого в легкий одяг. Його голову прикрашав вінок з купальниці, а в руках він тримав квіти і польові ягоди. Хочеться відзначити, що цей образ теж дуже близький до образу Ярила.
Свято Івана Купала на честь води, сонця і землі
День Купали святкували на початку жнив, в ніч з 24 на 25 червня за ст. ст. У давнину це свято вважалося дуже значущим і великим, і навіть з приходом християнства воно не втратило свого значення. І хоча 25 червня по ст. ст. Церква справляла день Різдва Іоанна Предтечі, серед простого народу до цієї дати використовувалися обряди і звичаї, які не мають ніякого відношення до цього церковного свята і, очевидно, що збереглися з язичницьких часів. До таких обрядів відносяться звичаї в день Івана Купала купатися в річках, палити багаття і стрибати через них.
Традиція запалювати багаття на Купала була відома повсюдно. Вогні запалювали в сутінках на горах або на полях. Вони, зазвичай, були великими, і крім дров в них кидали різні трави і квіти, а ще різні предмети.
Дівчата і хлопці після купання в річці, підперезані квітами, співали і танцювали біля вогню. Попарно, тримаючись за руки, стрибали через нього. При цьому вважалося, що якщо під час перестрибування через багаття, руки хлопця і дівчини не розімкнуться, то скоро ця пара одружиться і їх спільне життя буде довгим і щасливим. У багатьох місцевостях біля вогню в це свято танцювала не тільки молодь, а й усі мешканці селища незважаючи на стать і вік.
У багать здійснювали різні обрядові дії. Люди не тільки самі стрибали через вогонь, щоб захиститися від хвороб і псування, а й проганяли крізь вогонь худобу, вірячи, що це допоможе убезпечити її від відьом, нечистої сили і Коров’ячої Смерті.
Всюди в Купальську ніч веселилися до самого ранку. Влаштовувалися численні ігрища, ворожили і проводили магічні дії, спрямовані на забезпечення благополуччя людей і тварин, отримання хорошого врожаю і т.п. Одним з таких традиційних обрядів стало знищення опудала Смерті, Морени, приурочене до цього дня.
Обов’язково на Купала треба було скупатися у водоймі, а іноді учасники приносили своєрідні жертви, які кидали в воду, що, швидше за все, було залишком стародавніх молінь джерелам і річкам. Вірили, що в цей день сонце, купаючись в водах, освячує їх, і тому обливання водою і купання приносить здоров’я і сили, захищає від псування і пристріту.
Взагалі в народі свято Купала вважався святом «вогню і води», тому що велика частина обрядів цього дня була пов’язана або з вогнем (купальськими багаттями, які запалювали від «живого» вогню), або з водою (водоймами і джерелами, в яких купалися, обливалися водою, а ще з росою, яку в цей день збирали на полях).
Пов’язаний з цим святом ще й культ рослинності. З давніх часів в цей день збирали різні трави, які використовували в лікувальних і магічних цілях. Люди вірили, що зібрані в цей час трави мають чудодійну силу. Квітами і травами на Купала прикрашали будинки. У багатьох місцях така традиції пояснювалася тим, що деякі рослини можуть захистити житло і домашнє господарство від нечистої сили, особливо активної в цей день.
Про шанування рослинності в це свято говорять і обряди з деревцем (найчастіше з берізкою). Так, наприклад, в Білорусі і в Україні ввечері на Іванов день дівчата вибирали дерево (іноді приносили з собою вже зрубане або просто встромляли в землю гілку верби), наряджали його, прикрашали стрічками і вінками, називали Купало і водили навколо нього хороводи. З приходом темряви навколо дерева запалювали вогні і співали обрядові купальські пісні. Проводити цей обряд могли і по-іншому. У деяких місцях дівчата спочатку близько години водили навколо деревця хороводи, а потім з’являлися хлопці, які не брали участі в хороводах і стояли весь цей час в стороні. Вони накидалися на деревце і розривали його на частини, хоча дівчата всіляко намагалися його захистити.
Пісні, які співали в Іванов день, були найрізноманітнішими. У деяких місцях співати їх починали за кілька днів до свята і продовжували співати ще якийсь час після нього. Так, наприклад, в Малоросії купальські пісні починали співати за тиждень до свята, а напередодні Іванова дня, в день Горпини Купальниці, перед заходом сонця, дівчата і молоді жінки в святкових вбраннях, в вінках із квітів і трав, збиралися біля зрубаного дерева, співали пісню, після якої під деревом ставили ляльку в людський зріст, виготовлену з соломи і одягнену в жіночу сорочку. Голова ляльки була прикрашена стрічками, а шия – намистом. Називали її Купалом, а дерево – Мареною. Біля дерева запалювали солому, співали пісні, а потім ляльку і деревце несли до річки і кидали в воду, туди ж кидали вінки, а самі починали стрибати через вогонь. Згодом ляльку в купальських обрядах перестали використовувати і залишилося тільки дерево, яке прикрашали вінками і намистом.
