Кулачні бої – рукопашні змагання без використання зброї. На Русі вони були основною святковою розвагою хлопців і молодих чоловіків. Особливо любили влаштовувати кулачні бої на Масляну, та й в Семик, і в Ярилин день (1 липня) молоді чоловіки перевіряли свої сили, показували свою спритність і завзятість.
Команди складали за територіальною ознакою і йшли «стінка на стінку» (вулиця на вулицю, село на село) або в «сцеплялку- звалище».
При битві «стінка на стінку» чоловіки шикувалися в один ряд. Важливо було зберегти «стінку» під тиском супротивників. У бою «лава на лаву» застосовувалися різні тактичні «військові» прийоми: «клин-свиня», зміна рядів, утримання фронту, відступ в засідку. Завершувався бій проривом «стінки» супротивників і їх втечею. При битві «сцеплялка-звалище» кожен учасник обирав собі за силою супротивника і не відступав до повної перемоги, а потім «зчіплювався» в битву з іншим.
Кулачні бої на Русі, на відміну від бійки, велися за негласними правилами: не калічити один одного, не бити лежачого, битися до першої крові, не бити ззаду. Однак ці правила дотримувалися не завжди, бували і смертельні випадки. У 1636 році патріарх Йосаф писав про те, що в кулачних боях брали участь не тільки молоді, а й старі чоловіки і часом бої були великі і доходило до смертного вбивства.
Щоб сили були рівні в команди підбиралися бійці одного віку. Зазвичай починали кулачні бої підлітки, після них билися хлопці, а завершували бої одружені мужики – «сильні бійці».
У чоловіків кулачні бої виховували такі якості, як здатність витримувати удари, витривалість, мужність і спритність. Участь в них була справою честі кожного хлопця і молодого чоловіка. Підготовка до них йшла на протязі декількох тижнів. Чоловіки різними способами підтримували свою фізичну форму і силу: намагалися більше їсти хліба і м’яса, які, за повір’ям, надавали людині сміливість і силу, по кілька разів на тиждень парилися в лазні.
Важливо було набратися мощі і бійцівської хоробрості, а також психологічно налаштуватися на успіх. Для цього проводили дуже цікавий ритуал. Бійцю потрібно було ножем або шаблею убити чорну змію, вийняти з неї язика, загорнути його в чорну або зелену тканину, покласти на цьому ж місці в лівий чобіт і йти додому не оглядаючись. Нікому про цей ритуал говорити було не можна.
Перемогу в кулачному бою забезпечували і знахарі, які читали спеціальний змову:
«Стану я, раб Божий, благословившись, піду, перехрестившись, з хати в двері, з воріт в комірці, в чисте поле, на схід, в східну сторону, до Окиян-морю, і на тому святому Окиян-морі стоїть старий майстер-чоловік, і у того святого Окиян-моря росте сирий дуб крековастий, і рубає той майстер-чоловік своєю булатною сокирою сирий дуб, і як з того сирого дуба тріска летить, так само б і від мене валився на сиру землю борець, добрий молодець, по всякий день і по всяк час. Амінь! Амінь! Амінь! І тим моїм словам, ключ в море, замок на небі, від нині і до віку».
Для кулачного бою важливо було вибрати правильне місце: воно повинно бути рівним і добре утрамбованим, без горбів і вибоїн. Обов’язково потрібно було запастися спеціальним обмундируванням: зшити хутряні рукавиці для пом’якшення удару, підшити шапки куделею.
Починався бій з «параду»: по головній вулиці на поле битви спочатку йшли «сильні бійці», а за ними вже хлопці і підлітки. У першому бою стінка на стінку брали участь хлопці. Вони ставали навпроти один одного в ряд і виявляли свою безстрашність і доблесть, підбадьорюючи себе окремими вигуками, приймаючи войовничі пози, дратуючи противника. Сутичка починалася після команди отамана: «Даєш бою!». Підлітки в цей час в «сцеплялці-звалищі» тренувалися для майбутніх серйозних боїв.
«Сильні бійці» бій починали найостаннішими. Для натовпу це було барвисте видовище. Глядачі у збудженні вигукували поради і заохочували бійців. Бій вважався закінченим, якщо переможена команда бігла з поля. Після бою всі учасники збиралися разом на гулянку, обговорювали подвиги бійців, вихвалялися. Особливі подвиги славилися по всій окрузі. Розповіді про них передавалися від одного покоління до іншого. Такі подвиги знайшли своє відображення в билинах.
