Народне свято Іван Купала з’явилося ще в дохристиянські часи. Його виникненням ми зобов’язані східним слов’янам, які вклонялися різним божествам та вірили в сили природи. Одним з найбільш найважливіших божеств був для них бог Сонця – Ярило.
Свято Купала наші предки відзначали за старим стилем 24 червня (за новим 7 липня). Присвячено воно літньому сонцестоянню, розквіту природи і перемозі світла над темрявою. За часом проведення Купала збігається з Різдвом Івана Предтечі – великим християнським святом.
Цей день в народному календарі має й інші назви:
- Іванов день;
- Купала;
- Ярило;
- Ярилин день;
- Іван-травник;
- Свято літнього сонцевороту і ін.
Назва Івана Купала – слов’янський варіант імені Іоанна Хрестителя. Дохристиянська назва свята невідома. Незважаючи на те, що свято вважається народно-християнським, Церква його не визнає, і відзначає 7 липня тільки Різдво Іоанна Предтечі. Священнослужителі засуджують розпалювання багать і стрибки через них, а також інші обряди і звичаї, пов’язані з Івановим днем.
Івана Купала: традиції і звичаї
Віруючі люди в цей день моляться Іоанна Предтечі за дітей. Також молитви, звернені до святого, допомагають позбутися від головного болю.
Відзначати свято починають з 6 липня. Цей день в народному календарі називається Горпина Купальниця. Наші предки топили лазні, в яких парилися і милися. Дівчата і жінки ходили в ліс, щоб приготувати лазневі віники на найближчий рік. Як матеріал для їх створення використали молоді гілки берези, черемхи, верби, вільхи та інших листяних дерев. Заготовляли віники під спів пісень.
Дівчата одягали найкраще вбрання, ходили по домівках і просили: «помийте». За звичаєм, їм повинні були дати щось з дівочих прикрас (намиста, сережки, стрічки і т. Д.). Хлопці днем ходили на річку і набирали у відра каламутну і брудну воду, якою потім обливали перехожих. Найбільше діставалося дівчатам, котрі потім намагалися помститися молодим людям, і теж обливали їх водою. Вдосталь нагулявшись, молодь вирушала до річки купатися.
За повір’ям, щоб бути здоровим, ввечері на Горпину треба вмитися росою.
Увечері дівчата і молоді незаміжні жінки ворожили на судженого. Знаходили при дорозі подорожник, зривали його зі словами:
«Подорожник-подорожник, ти ростеш при дорозі, бачиш старого і малого, покажи мені улюбленого мого».
Перед сном зірвану рослину клали під подушку, а вранці наступного дня згадували, хто ж їм привидівся уві сні.
Щоб вода в колодязях була чистою, напередодні свята їх чистили від мулу і бруду. У деяких селищах, було прийнято кататися по житу. На думку селян, такий ритуал сприяв гарному врожаю.
6 липня до заходу сонця обов’язковою традицією вважалося скупатися. На півночі купалися в лазнях, на півдні – в річках і озерах.
У ніч на Івана Купала (з 6 по 7 липня) проводили різні обряди, пов’язані з травами, водою і вогнем. Велика частина з них відбувалася вночі.
Купальське вогнище
Ближче до заходу сонця на берегах водойм або на височинах розпалювали багаття. Іноді вогонь добували тертям дерева об дерево. Молодь приносила з усього села велику кількість хмизу, який складали в високу піраміду. У центрі піраміди встановлювали жердину, на яку насаджували смоляну бочку, колесо і череп корови або коня. Багаття розпалювали пізно ввечері, вогонь горів до самого ранку. У деяких селищах вогонь з багаття несли в будинки, від нього розпалювали новий вогонь у вогнищі. До вогнища повинні були вийти всі жінки, які проживають поблизу. Тих, хто не вийшов, підозрювали у відьомстві.
Навколо багаття водили хороводи, співали купальські пісні, стрибали через вогонь. Хто вище всіх стрибне, тому бути щасливим. Вірили, що стрибки через купальське багаття допоможуть очиститися від псування і пристріту, а також захистять від нападу русалок. Дівчат, які не хотіли стрибати через вогонь, називали відьмами. За це їх могли облити водою або відшмагати кропивою. У Київській губернії молодим жінкам, які втратили цноту до весілля, заборонялося стрибати через вогнище. Вважалося, що вони своїм стрибком оскверняють полум’я.
Було прийнято вибирати «судженого» і, взявшись з ним за руки, стрибати через вогнище. Якщо під час стрибка руки залишаться разом, то весілля не за горами. Доброю прикметою вважали, якщо вслід парі полетять іскри від багаття.
У деяких місцях крім багать палили колеса або смоляні бочки – символи сонцевороту. Їх скачували з гори або носили на жердинах.
Дівчата дарували вподобаним хлопцям свій вінок, який вважався символом дівоцтва.
Купання на Івана Купала
Обов’язковою звичаєм свята є масове купання в водоймах. Вважалося, що на Івана Купала з річок виходить вся нечисть, тому купатися без побоювань можна було до Ільїна дня (2 серпня). Вода в цей день наділялася магічними і цілющими властивостями. Саме тому досить часто її набирали і використовували для проведення різних ритуалів.
За народним повір’ями, в день літнього сонцестояння вода може «дружити» з вогнем. В честь цього палили багаття на березі річок. Дівчата ворожили по вінках, які опускали в річку і дивилися, як вони пливуть. Якщо вінок поплив, то це віщувало щастя, довгі роки життя, а незаміжнім – швидке весілля.
Купальський вінок
Обов’язковим атрибутом свята є купальський вінок, який виготовляли з польових трав і квітів до свята. Існує два способи виготовлення – виття і плетіння. Вірили, що кожна рослина додає вінку особливі властивості. Для виготовлення вінків в основному використовували:
- барвінок – захищає від пристріту і псування, відганяє злих духів;
- базилік – зміцнює сімейні узи, збільшує сексуальність;
- герань – оберігає від сварок і конфліктів;
- папороть – захищає від злих духів;
- троянду – приваблює в життя людини любов;
- ожину – захисницю від відьом.
Під час свята вінок найчастіше знищували. Його кидали в річку, спалювали в вогнищі, закидали на дерево або дах будинку, відносили на цвинтар. Іноді вінок зберігали, щоб в подальшому використовувати для лікування або захисту городів і полів від граду і комах.
На заході сонця дівчата ворожили, опускаючи у водойму свій вінок. Загадували бажання і дивилися, потоне їх вінок або попливе. У першому випадку загаданому не судилося збутися, а в другому – збудеться. Чим далі попливе вінок, тим швидше здійсниться заповітна мрія. Таким же чином ворожили і на судженого. Чий вінок попливе, та дівчина в найближчий рік заміж вийде. Якщо ж вінок потоне, то рік в дівках сидіти. В який бік вінок поплив, звідти і чекати майбутнього чоловіка.
Купальські трави
Важливою традицій свята є збирання цілющих трав. Згідно з повір’ям, саме в цей день трави отримують від Землі і Сонця велику силу. Одні з них збирають вдень, інші – вночі. Вважається, що краще, якщо збором цілющих трав будуть займатися люди похилого віку і діти – як найбільш чисті (тому що вони мають місячних и не живуть статевим життям). При зборі трав найчастіше читали спеціальні молитви.
Багато купальських переказів пов’язано з папороттю і квіткою Іван-да-Мар’я. У купальських піснях часто фігурують назви цих рослин.
Наші предки вірили, що раз на рік (в ніч на Івана Купала) розпускається квітка папороті. Людина, що зірве її, отримає чудові можливості. Вона стане володіти даром ясновидіння і передбачення, почне розуміти мову тварин, зможе відкривати будь-які замки і знаходити закопані глибоко в землі скарби.
Квітка Іван-да-Мар’я символізує союз вогню і води. За легендою, походження цієї квітки пов’язано з близнюками (братом і сестрою), які покохали одне одного і вступили в заборонені сексуальні відносини, за що їх і перетворили на квітку.
