Рейтинг@Mail.ru
Горобина ніч: значення і коли буває
Главная / Слов'янська міфологія / Горобина ніч: значення і коли буває
Слов'янська міфологія

Горобина ніч: значення і коли буває

У розумінні східних слов’ян, горобина ніч – це ніч з сильною грозою або блискавицями. У цей час активізується нечиста сила. Це поняття відомо в російській, українській і білоруській мовах і діалектах. Швидше за все, обидві назви походять від єдиної праформи «горобина ніч», зафіксованої в давньоруській мові ще в XV столітті. Ця назва має безліч діалектних варіантів, які утворюють два великих ареала:

  • для південних областей Росії та України основними є варіанти з прикметниками, що мають значення «гороб’ячий» (від слова «горобоць»);
  • для західних областей Росії і білоруських територій – прикметники зі значенням «горобиний» (від слова «горобина»).

Горобина ніч: значення

Значення давньоруського слова «горобиний» пов’язане зі словом «рябий», тобто «Горобина ніч» – «ряба, яскрава ніч», з блискавками, грозою і вітром.

Вперше згадка про Горобині ночі зустрічається в Тверській літописі при описі битви між дружинами Ярослава Мудрого і його брата Мстислава (1024 г.), де говориться:

У Білорусії «горобина ніч» розуміється одночасно і як час розгулу різної нечисті, і як час, коли буря і блискавка знищує відьом, чаклунів і нечисту силу. Можна припустити, що в і в Стародавній Русі поняття «горобина ніч» пов’язувалося з уявленням про своєрідну небесну битву.

Поняття «горобина ніч» ще пов’язують з поведінкою горобців під час грози. Протягом літа буває кілька непогожих ночей, які називають горобиними. Пов’язано це з тим, що через негоду, сильну зливу та яскраві спалахи блискавки прокидаються горобці і цілу ніч починають метатися в повітрі, жалібно цвірінькаючи.

Вираз «горобина ніч» також зв’язується і з образом горобини. Наприклад, за деякими повір’ями, «горобина ночі» бувають, коли цвіте горобина або, коли дозрівають її плоди. Припускали, що Горобина ніч необхідна, щоб на горобині дозріли ягоди. Якщо ж плоди не дозріли до цього часу, то вважали, що друга половина літа буде дощовою, а осінь – холодною. А ще зв’язок Горобиної ночі з горобиною може ґрунтуватися на асоціаціях між кольором її ягід і кольором неба під час грози.

Протягом усієї Горобиної ночі ллє проливний дощ, блищать блискавки, гримить грім, дме страшний вітер. Згідно з легендою, в цей час з пекла на землю виходять всі злі сили, щоб справити своє головне річне свято. За одними повір’ями, нечисть цієї похмурої ночі лякає хрещених людей; за іншими, – навпаки, всі сили природи об’єднуються, щоб знищити нечисту силу, яка розгулює по білому світу після Івана Купала. Кожного вбитого або покаліченого блискавкою в цю ніч вважали чорним чаклуном. Щоб блискавка не спалила будинок і господарські споруди, вивішували своєрідний оберіг – брудну скатертину з пасхального столу, або під дах прив’язували червоні нитки.

На Поліссі вірили, що через сильну бурю цієї ночі рябчики розлітаються по всьому лісу і живуть по одному до самого токування.

Коли буває Горобина ніч?

У різних місцях час Горобиної ночі визначається по-різному. У Центральній Росії вважається, що вона настає в період цвітіння горобини, тобто з 18 червня (Дорофєєв день) по 21 червня (Федір Стратилат). Ці дні найдовші в році.

За давніми смоленським і білоруським повір’ям, Горобина ніч настає близько Успіння (28 серпня), або між Ільїним днем (2 серпня) і Різдвом Пресвятої Богородиці (21 вересня). Немає чіткого визначення таких ночей: в одних місцях вони бувають 1-3 рази на рік, в інших – 5-7 (залежно від місцевості і погоди).

На Київщині та Житомирщині Горобиною вважалася одна з ночей напередодні свята Івана Купала (7 липня) або Петрова дня (12 липня), коли, за повір’ям, цвіте папороть. За іншим українським повір’ям, Горобина ніч – це час, коли цвіте папороть без конкретної календарної прив’язки. А ще на Київщині «горобиною» називали ніч на 1 вересня. Вірячи, що саме в цей час «чорт міряє» горобців. За легендою, птиці в одному місці збиваються у великі зграї і там чорти відміряють їх четвериком, підгортаючи до себе і викидають в пекло. Тих, хто в міру не увійшов, відпускають. Це своєрідне покарання горобцям за те, що вони підносили цвяхи, коли розпинали Христа. За цей же у них і лапки «перев’язані мотузкою» – горобці не ходять, а стрибають і скачуть.

Метки: