У четверту седмицю Великого посту згадують преподобного Іоанна Лествичника. У ці дні Церква вчить нас мати смирення, щоб гордістю не затьмарити скоєних подвигів благочестя і бути виправданим перед Господом, який бачить не лише на наші вчинки, а й на наші помисли. З цією метою в Четверту седмицю Чотиридесятниці Церква багаторазово нагадує про смирення та пиху. Рекомендує не хвалитися своїми чеснотами і не засуджувати ближніх, вважаючи себе праведними.
У суботу четвертого тижня посту читанням Апостола Церква повчає тих, хто здійснює покаяння, євангельською притчею про того, хто впав у розбійники. Притча висловлюється в священних співах, і нагадує, що кожен, хто впав в гріхи, подібний до того, хто став розбійником. Адже гріхи завдають глибокі рани нашій душі, залишаючи її ледь живою. На рани нашої душі рятівну олію виливає Ісус Христос, котрий прийшов на Землю врятувати грішних.
У неділю четвертої седмиці Великого посту Церква згадує святого Іоанна Лествичника, який подібно до нас колись був перейнятий слабістю плоті, але завдяки посту, молитви і пильнуванню зміг піднятися на висоту духовної досконалості. Свій досвід великих подвигів і настанови він виклав у творі «Лествиця раю».
Житіє преподобного Іоанна Лествичника
Покаяння – це наше примирення з Богом.
Святий Іоанн Ліствичник
Християнський богослов народився в 579 році в Константинополі. На 17 році життя вирішив принести себе в жертву Богу. Він піднявся на Синайську гору, де в подвиг усамітнення прожив 19 років. Потім він пішов в Синайську пустелю Фола, де протягом ще сорока років здійснював подвиги суворого посту і безперестанку молився.
Пост його був таким же незвичайним, як і його тривалість. Святий не відмовлявся від їжі, дозволеної статутом під час посту, але вживав її в дуже маленьких кількостях, щоб, як він сам говорив, розтрощити ріг гордині. Він стійко утримувався від будь-якої пристрасті, наказуючи їй: мовчи! Його покаяння було пов’язане з глибоким жалем серця і сльозами. Жив він у тісній печері. Це таємне місце подвигів покаяння називають сльозоточним.
У віці 65 років Іоанн був обраний братією ігуменом Синайського монастиря, яким він керував 4 роки. У цей період життя він почав новий шлях сходження до Бога. За словами письменника його життя, Іоанн, подібно до Мойсея, наблизився до Господа, подумки прийнявши закон Божий.
На прохання Іоанна, ігумена Раїфського монастиря, він написав свій твір «Лествиця раю», який був призначений не тільки для ігуменів, але і для всіх бажаючих зійти на небо. Твір Іоанна Лествичника відрізняється великим духовним досвідом, сполученим з глибокими знаннями Святого Письма. Він написаний простою, але чистою і живою мовою. У небагатьох словах виражається багато, і тому твір сповнений сили. «Лествиця раю» стала настільною книгою для ченців, що живуть в гуртожитку.
За одними даними святий помер у віці 70 років в 649 році, за іншими – у віці 80 років. Місцезнаходження мощей Іоанна Лествичника невідомо. Пам’ять святого у Православній церкві відбувається в четверту неділю Великого посту і 12 квітня.
Тропар та кондак святому Іоанну Лествичнику
