21 вересня Православна церква святкує Різдво Пресвятої Богородиці. За народним календарем це дата:
- Оспожинки;
- Госпожинки;
- Оспожин день;
- другі Осеніни;
- Мала Пречиста.
На Русі в цей день рано вранці дівчата і жінки виходили до берегів річок, ставків і озер, щоб зустріти матінку Осеніну киселем і новоспеченим вівсяним хлібом – символом достатку і матеріального благополуччя. Її образ в свідомості наших предків зливався з образом Богоматері, тому до неї зверталися: «Богородиця Пречиста, визволи від напруги і туги, моє життя-буття освяти».
На берегах річки дівчата водили хороводи, танцювали і співали обрядові пісні. У центрі хороводу ставала найстарша жінка, тримаючи в руках вівсяний коровай. Потім хліб розламували за кількістю присутніх і несли додому. Їм пригощали домочадців, а крихти згодовували худобі. У народі хліб представляли знаком Божественного заступництва, а його скибки вважалися відмінним оберегом людини від усякого зла.
За звичаєм, в цей день до молодих ходили родичі і знайомі, щоб подивитися на їх життя і навчити уму-розуму. Столи ломилися від ласощів. Для гостей молода господиня пекла спеціальний круглий пиріг, який символізує сонце і сили природи. Після ситного обіду дружина показувала будинок, а чоловік – двір, сараї, амбри і сад. В саду стояв бочонок з пивом власного виробництва, яким пригощали гостей. Всі разом вшановували Сонце.
Вважалося, що 21 вересня всякому літа – Амінь. У свої права вступила осінь. По суті це свято осіннього рівнодення. Воно ніби з’єднує в собі два свята: духовне і земне. За своєю духовною природою – це день народження Пресвятої Богородиці, а по своєї земної суті – свято врожаю, що супроводжується піснями та іграми.
У Древній Русі Осеніни – свято не тільки врожаю, але ще і Лади і Лелі – богинь родючості, шлюбу і кохання. Після хрещення Русі ця традиція не забулася, і Різдво Богородиці відзначали з розмахом, бо в народному уявленні його з’єднали зі святом врожаю. Торжество отримало назву «оспожинки».
З ранку селяни зазвичай йшли на молебень, а потім відправлялися до джерел, щоб помолитися Пресвятій Діві. У свідомості наших предків народження Богоматері пов’язувалося з появою цілющої вологи чистих джерел. Воду в джерелах освячували, а потім несли додому, щоб щоранку пити по ковточку.
В цей день, як і в день весняного рівнодення в хатах оновлювали вогонь – старий гасили і запалювали новий. У цьому простежується повторення вічного мотиву вмирання і воскресіння природи. Щоб уникнути псування і пристріту в новому вогні спалювали старе взуття і одяг, а діток на порозі обливали водою.
Всі ці обряди були тільки початком святкування, яке часом затягувалося на цілий тиждень. Адже чим врожайніший видався рік, тим довше відзначали зустріч осені і свято врожаю.
В цей час озиме поле покривається сходом і спостерігаються перші заморозки, тому пасічники прибирають на зиму бджіл. З Новою Пречистою пов’язані і деякі прикмети:
- Якщо погода хороша, то осінь порадує теплими днями.
- Ранній листопад обіцяє ранню зиму.
- Якщо на рослинах лежить павутина, то буде тепло.
- Червоне небо обіцяє вітер і дощ.
- Жирні борсуки і зайці – до раннього похолодання.
- Зайці глибокі нори риють – до суворої зими.
- На траві морозний іній – до дощу.
- Листя осики на землю «обличчям» вгору лягають – зимові місяці будуть суворими.
- Перелітні птахи високо летять – до теплої зими, низько – до холодної.
- Сірий ранок – до ясного дня.
- Сни, побачені з 20 на 21 вересня, віщі.
