13 грудня (30 листопада за старим стилем) в народному календарі слов’ян свято Андрія. Назва походить від імені апостола Андрія Первозванного, пам’ять якого відзначається в цей день.
Апостол Андрій входить в число 12 апостолів, учнів Ісуса Христа. Згідно з Євангелієм від Іоанна, він першим був покликаний Спасителем, від чого і був названий Первозванним. Андрій був рідним братом апостола Петра. До прийняття християнства вони були рибалками, народилися в невеликому містечку Віфсаїді, розташованому на північному березі Галілейського озера. Подорослішавши, переїхали в Капернаум, де продовжували займатися риболовлею.
З юних років Андрій вирішив присвятить себе служінню Богу. Він зберігав цнотливість і відмовлявся вступати в шлюб. Дізнавшись про те, що на річці Йордан Іоанн Хреститель закликає до покаяння і проповідує про прихід Месії, Андрій залишив свій будинок і майно і відправився до нього. Незабаром юнак став найближчим учнем Христа і першим з апостолів пішов за Ним, а потім привів до Нього свого рідного брата Симона, майбутнього апостола Петра.
На Русі завжди глибоко почитала апостола Андрія, який, згідно з переказами, відвідав і благословив наші землі, а на пагорбах майбутнього Києва поставив святий хрест. Саме тому, один з найвідоміших Київських храмів присвячений Андрію Первозванному. Кілька років тому і в м Воронеж (Росія) була освячена церква в його честь. Вона є однією з найкрасивіших церков, зведених в наш час. І сьогодні Андріївські храми об’єднують весь простір святої Русі.
Андрій Первозванний вважався покровителем всієї Русі. Не випадково Петро I обрав апостола своїм покровителем, і в честь нього створив вищий державний орден – орден Андрія Первозванного.
У 2013 році Росію відвідала найбільша святиня – Андріївський хрест, на якому язичники розіп’яли апостола близько 70 року. Цей хрест є в тому числі символом російського військово-морського флоту. А в 2015 році в Севастополь на великому десантному кораблі Чорноморського флоту доставили з міста Патра (місця розп’яття і поховання святого апостола) ікону з часткою мощей Андрія Первозванного. Хресною ходою реліквію доставили в храм Архистратига Михаїла, де вона тепер буде постійно зберігатися.
13 грудня – свято Андрія: що можна і що не можна робити
Згідно традицій, з цього дня починався зимовий святковий цикл. Особливо любили його незаміжні дівчата і юнаки. Молодь влаштовувала пишні забави та гуляння. З цим днем пов’язано багато традицій і прикмет. Зміст дня не пов’язаний з апостольським життям і вчиненими Андрієм Первозванним подвигами. Увага народу була прикута до погодних явищ, дівчата в цей день ворожили, а підлітків брали в компанію хлопців.
Дорослі «наслухували» воду. Для цього відправлялися на річку, рубали ополонку і, перш ніж зачерпнути води, опускалися перед нею на коліна і прислухалися:
- тиха вода – зима буде хороша;
- шумна – морозна, з бурями і хуртовинами.
Результат звіряли з тим, що показав Юріїв день (9 грудня).
За прикметами, якщо в день Андрія сніг піде і уляжеться, то пролежить він до кінця зими.
У Білорусії на Андрія висівали біля колодязя, джерела або будинку насіння льону і конопель. Під час посіву загадували бажання: якщо посіяне зійде, то і бажання збудеться. Щоб загадане виконалося дівчата напередодні Андрєєва дня цілий день постили. Якщо навесні всі кинуті насіння проростуть, то дівчину чекає щасливий шлюб. Рідкісні сходи – до безрадісного заміжжя. Якщо ж насіння зовсім не зійшли, то це є ознакою швидкої смерті.
Жителі Карпат ніч напередодні Андрєєва дня вважали часом розгулу нечистої сили, коли у корів відьми відбирають молоко. Щоб захистити худобу, в цю ніч на височинах палили багаття.
Свято Калити на Андрія Первозванного
На Україні 13 грудня відзначалося свято юнаків – Калита. Саме в цей день хлопчиків-підлітків брали в кампанію хлопців, а використовували для цього ритуальний хліб – калиту, яку пекли виключно дівчата напередодні свята або рано вранці. Калита дозволяла хлопцям показати свою міць, силу і характер. Вона була дуже смачною, на меду, з родзинками, горіхами і маком. Випікали її досить твердою, щоб важко було кусати. Калиту підвішували на червоній стрічці або червоному жіночому поясі посеред кімнати. Завдання парубка – відкусити шматочок калити. Той, хто на Андрія покуштував ритуального хліба, тепер міг брати участь в вечорницях, ходити на побачення, виконувати чоловічу роботу, свататися і одружитися. В Андріївську ніч парубкам дозволялося бешкетувати.
З цього дня в силу вступають заборони на всі види ткацьких робіт, що діють до Нового року або Хрещення.
13 грудня дівчатам і самотнім жінкам можна молитися святому апостолу про дарування добрих наречених, а ввечері гадати на своїх суджених. Ворожіння на Катерину Санницю (7 грудня) і в день Андрія – свого роду репетиція перед ворожінням на Святки.
Ворожіння на Андрія Первозванного
Ніч напередодні Андрія Первозванного назвали «Андрєєва ніч». Вірили, що в цей час незаміжнім дівчатам і неодруженим хлопцям може з’явитися образ суджених. Дівиці, перш ніж лягти спати, клали під подушку шматочок випеченого своїми руками хліба, примовляючи: «Суджений-ряджений, приходь мого хліба скуштувати».
А ще дівчата напередодні дня Андрія Первозванного дотримувалися строгого піста, але робили це так, щоб ніхто з рідних не помітив. Вечеряючи за столом, потайки відламувавали шматочок хліба від своєї скибки, і клали під скатертину, а встаючи з-за столу забирали його з собою. Лягаючи спати, шматочок ховали під подушку, примовляючи:
«Суджений-ряджений, приходь до мене їсти».
Вірили, що, провівши цей ритуал, дівчина обов’язково побачить уві сні свого майбутнього чоловіка.
Щоб викликати віщий сон, в якому можна побачити свого судженого, дівчата під ліжко ставили миску з водою, а під подушку клали трохи куті, ніж, дзеркало, чоловічий головний убір або тріску, вирвану з паркану вподобаного молодика.
Існує ще один спосіб, що дозволяє побачити майбутнього чоловіка. У горщик із землею сіяли насіння льону, а потім читали «Отче наш». Молитву потрібно було прочитати особливим способом: дев’ять разів стоячи, дев’ять разів на колінах і дев’ять разів сидячи. Далі читали таку змову:
«Святий Андрій, я на тебе льон сію. Дай же мені знати, з ким я буду цей льон рвати».
Потім заговорений горщик ставили на ніч під ліжко.
На Андрія панянки не тільки ворожили, а й вдавалися до допомоги любовних змов. Цей вид чаклунства ще називали «присуха» або «присушка». Тексти таких змов, а також умови їх проголошення, передавалися на протязі десятиліть, а то й століть. Запам’ятати присуху потрібно від слова до слова, промовляти не запинаючись і не зупиняючись. У текстах змінювалися тільки ім’я дівчини і обранця.
Коли топилася піч, в трубу проговорювали:
«Господи Ісус Христос, Син Божий, помилуй мене грішну. Дим-димок, піди ти, дим, по синіх морях і по високих горах, знайди раба Божого (ім’я обранця) і розпали у раба Божого (ім’я) печінку і легені, щоб він не міг без раби Божої (ім’я) ні жити, ні бути, щоб не було йому спокою, щоб постійно думав і тужив про рабу Божу (ім’я). В ім’я Отця і Сина і Святого Духа. Амінь».
Ще радили наодинці тричі промовити:
«Стану благословившись, вийду перехрестившись, з хати у двір, з двору за ворота, стану на східну сторону. На східній стороні протікає вогненна мати-річка. Помолюся їй, підкорюся їй. Не ходи крізь ліси дрімучі, не ходи крізь болота хиткі, а піди ти в плоть раба Божого (ім’я). Розпали його, розігрій його, щоб не міг він ні на м’якій постелі спати, ні працювати, ні гуляти. Хай не буде йому спокою ні вдень по сонцю, ні вночі по місяцю. Найкраще білого світла здається йому раба Божого (ім’я), краще сонечка червоного, краще рідної матері і батька. Амінь».
