Цей день в слов’янському календарі названий як Андрєєв день. Назва походить від імені апостола Андрія Первозванного.
Апостол Андрій і його брат Петро були учнями Іоанна Хрестителя. Андрія закликав на річці Йордан Ісус. Він став першою людиною, яка послідувала за Спасителем. Після чого його прозвали Первозваним. Після розп’яття і воскресіння месії, апостол отримав дар Святого Духа. Він відправився в країни Причорномор’я і проповідував християнську віру в Скіфії, Фракії і на Кавказі. Берегом Дніпра він дістався до Київських гір, де встановив хрест і повідомив учням, що на цьому місці засяє Божа благодать і буде стояти величне місто з безліччю церков. Потім апостол продовжив шлях на північ, відвідав Новгорода і селища варяг.
У 62 році Андрій Первозваний прийняв мученицьку смерть. Він був розп’ятий правителями грецького міста Парти на хресті у формі «Х». З тих пір хрести подібної форми називають Андріївськими.
Апостол Андрій багато значить для нашої країни. Він перший з християнських проповідників і вчителів відвідав наші землі, через нього східні слов’яни пов’язані з Богом не тільки духовно, а й історично, в земному житті.
Орден Святого апостола Андрія Первозванного став першою і вищою нагородою Російської імперії. Він був встановлений Петром I в кінці XVII століття. Останній цар всієї Русі шанував святого як свого покровителя. Орден вручали на розсуд імператора за високі військові подвиги і державну службу. Неодноразово змінювався знак ордена, але в його центрі завжди містився косий хрест, на якому, за переказами, розіп’яли апостола Андрія.
У Києві в пам’ять Андрія Первозваного, на тому місці, де він спорудив перший хрест, в 1212 році звели дерев’яну церкву Воздвиження Хреста Господнього. В середині XVIII століття на одній з гір в Києві побудували Андріївську церкву.
День Андрія Первозваного – свято 13 грудня
Зміст народного свята Андрєєв день не пов’язаний з подвигами і апостольським життям святого. Увага наших предків була прикута до погодних явищ.
Люди похилого віку в цей день вдруге слухали воду. Рано вранці вони йшли на річку, рубали ополонку і, перш ніж зачерпнути води, ставали на коліна на краю ополонки і прислухалися до шуму води. Якщо вона вирувала, то будуть хуртовини і холоди, якщо ж була тихою, то зима буде теплою і м’якою. Потім порівнювали результат з тим, що показав Юріїв день (9 грудня).
За карпатським уявленням в ніч на Андрєєв день активізується нечиста сила. Відьми можуть відібрати у корови молоко. Щоб цього не сталося, жителі східної Словаччини палили вночі «андріївські багаття».
З цього дня до Нового року, а то і до Хрещення вводилися заборони на мотання ниток і всі види ткацьких робіт.
Ворожіння на Андрєєв день
Апостолу Андрію дівчата моляться про дарування добрих наречених, а ввечері ворожать на суджених. Ворожіння на Катерину Санницю (7 грудня) і День Андрія – свого роду репетиція перед різноманітним ворожінням на Святки.
Ніч на Андрія Первозваного називали «Андрєєва ніч». Згідно з народним повір’ям, у цей час хлопцям і дівчатам може з’явитися образ суджених. Незаміжні дівчата, лягаючи спати, клали під подушку шматочок випеченого своїми руками хліба. Перед сном потрібно сказати: «Суджений-ряджений, приходь хлібця мого покуштувати».
Хлопці до зорі наливали в миску воду і виходили на ганок. Нахилившись вухом до миски, в шумі води намагалися розчути ім’я майбутньої дружини.
Напередодні Андрєєва дня дівчата дотримувалися строгий пост, але робили це так, що б ніхто з домочадців не помітив. Сідаючи вечеряти за стіл, відламувавали шматочок хліба від своєї скибки і ховали його під скатертину, а виходячи з-за столу, забирали з собою. Лягаючи спати, шматочок хліба клали під подушку, примовляючи:
«Суджений-ряджений, приходь до мене їсти».
Вірили, що уві сні дівчина побачить свого майбутнього чоловіка.
Існував і інший вид ворожіння. Увечері 12 грудня дівчата під подушку клали дзеркало, ніж, чоловічу шапку або кепку. У горщик із землею сіяли насіння льону і читали над ними молитву «Отче наш» по дев’ять разів стоячи, сидячи та опустившись перед горщиком на коліна. Потім його і миску з водою ставили під ліжко. І перш ніж заснути читали змову:
«Святий Андрію, я на тебе льон сію, дай же мені знати, за ким я буду той льон рвати».
Приворот і любовні змови на День Андрія
Дівчата не тільки ворожили в цей святковий день, а й вдавалися до різних любовним змов, які в деяких місцях називали «присухи».
Від подружок, від старших сестер до молодших, від «знаючих» жінок протягом століть передавалися тексти таких «присух» і способи їх виконання. Слова потрібно було запам’ятати напам’ять, читати, не запинаючись і не зупиняючись.
Щоб приворожити кохану людину, під час того, як топиться піч, проговорювали в трубу:
«Господи Ісус Христос, Син Божий, помилуй мене грішну. Нехай піде дим по високих горах, та по синіх морях, розшукає раба Божого (ім’я) і розпалить в його серці вогонь. Щоб раб Божий (ім’я) не міг без раби Божої (ім’я) ні жити, ні бути, ні їсти, ні пити, щоб не було йому спокою ні вдень і вночі, щоб думав він і сумував по рабі Божої (ім’я). В ім’я Отця і Сина і Святого Духа. Амінь».
Ще радили наодинці тричі прочитати таке заклинання:
«Стану я, раба Божа (ім’я), благословясь, вийду перехрестившись, з дому дверима, з двору воротами, стану на схід на місце де протікає вогненна мати-річка. Нехай мати-річка піде в плоть раба Божого (ім’я). Розпалить його, щоб не міг він ні вночі спати, ні вдень працювати. Нехай раба Божа (ім’я) здається йому краще світла білого, краще сонечка червоного, краще рідної матері і батька. Амінь».
